Френсіс Спенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Френсіс Спенс
англ. Frances Spence
Народилася 2 березня 1922(1922-03-02)
Філадельфія, Пенсільванія, США
Померла 18 липня 2012(2012-07-18) (90 років)
Країна  США
Діяльність математик, інженерка, програмістка, інформатик, фізик
Галузь математик
Alma mater Chestnut Hill Colleged[1]
Заклад Інженерна школа Мураd
Діти 3
Нагороди

Френсіс В. Спенс (англ. Frances Spence; 2 березня 1922(1922-03-02), Філадельфія, Пенсільванія — 18 липня 2012(2012-07-18))  — одна із перших програмісток для ENIAC (першого електронного цифрового комп'ютера). Її вважають одним із перших програмістів в історії.[2]

Іншими п'ятьма програмістками ENIAC були Бетті Холбертон, Рут Тейтельбаум, Кетлін Антонеллі, Марлін Мельцер і Жан Бартік.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Вона народилася під ім'ям Френсіс В. Білас у Філадельфії в 1922 році і була другою з п'яти сестер.[2] Її батьки працювали в освітньому секторі: її батько був інженером у системі державних шкіл Філадельфії, а мати була вчителькою.[2]

Білас відвідувала Південну Філадельфійську середню школу для дівчат і закінчила її в 1938 році[2]. Спочатку вона відвідувала університет Темпл, але після отримання стипендії перейшла в коледж Честнат-Хілл. Вона вивчала математику і другим предметом фізику. Закінчила коледж у 1942 році. Там вона зустріла Кетлін Антонеллі, яка згодом також стала програмісткою ENIAC

У 1947 році вона вийшла заміж за Гомера В. Спенса, армійського інженера-електрика з Абердінського випробувального полігону, який працював над проектом ENIAC і згодом став керівником відділу комп'ютерних досліджень. У них було троє синів (Джозеф, Річард і Вільям).

Френсіс Спенс продовжувала працювати над ENIAC у післявоєнні роки, але незабаром після одруження звільнилася, щоб створити сім'ю.[2]

Кар'єра ENIAC[ред. | ред. код]

Програмістки Бетті Джин Дженнінгс (ліворуч) і Френсіс Білас (праворуч) керують головною панеллю керування ENIAC.

Проєкт ENIAC був секретним проєктом армії США зі створення першого повністю електронного цифрового комп'ютера.[2] У той час як його апаратне забезпечення в основному створювалося командою чоловіків[3], його обчислювальну розробку очолювала команда з шести програмістів (так звані " обчислювачі "), усі жінки з такого ж середовища, як Спенс. Незважаючи на її важливість як одного з початкових програмістів ENIAC, роль, яку вона та інші жінки-програмісти взяли на себе, у той час значною мірою применшувалась через клеймо, що жінки не цікавляться технологіями. 

Френсіс Білас та інші жінки спочатку були найняті Інженерною школою Мура Пенсільванського університету для створення ENIAC, який був потрібний для обчислення балістичних траєкторій у складі команди з вісімдесяти жінок. Інженерна школа Мура фінансувалася армією США, і в той час вони наймали жінок-програмістів, зокрема через те, що багато молодих американських чоловіків воювали за кордоном під час Другої світової війни.[2]

Спадщина[ред. | ред. код]

У 1997 році Спенс була введена до Міжнародної зали слави жінок у техніці[4] разом з іншими оригінальними програмістами ENIAC. Їхня робота проклала шлях для електронних комп'ютерів майбутнього, а їхні інновації поклали початок розвитку електронного обчислення та комп'ютерного програмування в епоху після Другої світової війни.[5]

У 2010 році вийшов документальний фільм під назвою «Цілком таємно Розі: жінки-«обчислювачі» Другої світової війни[en]». Фільм був зосереджений навколо глибоких інтерв'ю з трьома з шести жінок-програмістів, зосереджених на вагомому патріотичному внеску, який вони зробили під час Другої світової війни.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ENIAC ProgrammersWomen in Technology International.
  2. а б в г д е ж Frances V. Spence profile. Frances Spence (англ.). IEEE Global History Network. Процитовано 30 жовтня 2014.
  3. The Forgotten Female Programmers Who Created Modern Tech. NPR.org (англ.). NPR. Процитовано 1 листопада 2014.
  4. WITI Hall of Fame. WITI - Women in Technology International (англ.). WITI - Women in Technology International. Процитовано 27 жовтня 2013.
  5. Penn Library Exhibitions. University of Pennsylvania (англ.). Penn Library. Процитовано 15 січня 2017.