ENIAC

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глен Бек (на задньому плані) і Бетті Снайдер (на передньому плані) програмують ENIAC

ENIAC (англ. Electronic Numerical Integrator and Computer) — перший у світі програмований комп'ютер, створений у 40-х роках 20-го століття в США. Комп'ютер розміщувався в Інституті електроніки Пенсильванського університету і займав площу 167 кв. м. Його вага складала 30 тонн, а споживання електроенергії — 150 кВт. Вартість розробки становила майже півмільйона доларів.

ENIAC було розроблено для вирішення однієї з складних і нагальних задач того часу — обрахунку балістичних таблиць армії.

Створення[ред.ред. код]

ENIAC став першим широкомасштабним[Джерело?] електронним цифровим комп'ютером, який можна було перепрограмувати для вирішення повного діапазону завдань (попередні комп'ютери мали тільки частину з цих властивостей). Побудований на замовлення армії США в Лабораторії балістичних досліджень для обрахунку балістичних таблиць і офіційно введений до ладу 15 лютого 1946 року[1]. Деякі джерела помилково зазначають інший день — 14 лютого, також називаючи цей день неофіційним міжнародним святом[2] [3]

Архітектура[ред.ред. код]

Архітектуру комп'ютера розробили 1943 року Джон Преспер Еккерт, Джон Вільям Моклі і Джон фон Нейман з університету Пенсильванії. На відміну від комплексу Z3, створеного 1941 року німецьким інженером Конрадом Цузе, де застосовувалмсь механічні реле, в ЕНІАКу як основа компонентної бази застосовувалися вакуумні лампи. Загалом комплекс містив 17468 ламп, 7200 кремнієвих діодів, 1500 реле, 70000 резисторів і 10000 конденсаторів. Споживана потужність — 150 кВт. Обчислювальна потужність — 300 операцій множення або 5000 операцій додавання на секунду. Вага — 27 тонн. Обчислення виконувались у десятковій системі. До 1948 року для перепрограмування ЕНІАКу потрібно було, фактично, перекомутувати його заново[Джерело?].

Використання[ред.ред. код]

Вцілілі частини ENIAC'а в кабінеті №100 Інституту електроніки Пенсильванського університету

Машина використовувалася в основному для розрахунків, пов'язаних із задачами балістики, виробництвом ядерної зброї, прогнозуванням погоди, проектуванням аеродинамічних труб і досліджень космічного випромінювання. Вона також використовувалася для вивчення та аналізу випадкових помилок округлення.

ENIAC працював до 2 жовтня 1955 року, коли його вимкнули назавжди. Невдовзі комп'ютер було розібрано, окремі його панелі зберігаються в музеях США та Великобританії, зокрема в Лондонському науковому музеї, Музеї американської історії, Музеї комп'ютерної історії, Смітсонівському інституті та інших. З 1973 року за рішенням федерального суду США комп'ютер перебуває в суспільному надбанні[Джерело?].

День ENIAC[ред.ред. код]

Докладніше у статті День ENIAC

День створення першого комп'ютера у світі відзначається 15 лютого[1].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Berkeley, Edmund. GIANT BRAINS or machines that think. John Wiley & Sons, inc., 1949. Chapter 7 Speed—5000 Additions a Second: Moore School's ENIAC (Electronic Numerical Integrator And Computer)
  • Hally, Mike. Electronic Brains: Stories from the Dawn of the Computer Age, Joseph Henry Press, 2005. ISBN 0-309-09630-8
  • Lukoff, Herman (1979). From Dits to Bits: A personal history of the electronic computer. Portland, Oregon: Robotics Press. ISBN 0-89661-002-0. 
  • McCartney, Scott. ENIAC: The Triumphs and Tragedies of the World's First Computer. Walker & Co, 1999. ISBN 0-8027-1348-3.
  • Tompkins, C.B. and J.H Wakelin, High-Speed Computing Devices, McGraw-Hill, 1950.
  • Stern, Nancy (1981). From ENIAC to UNIVAC: An Appraisal of the Eckert-Mauchly Computers. Digital Press. ISBN 0-932376-14-2. 

Посилання[ред.ред. код]