Фрідрік фон Бейст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Фридрік фон Бейст)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фридрік фон Бейст
нім. Friedrich Ferdinand Graf von Beust
Фридрік фон Бейст
Фридрік фон Бейст
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Саксонії
1849 — 1853
Прапор
Прапор
Міністр внутрішніх справ Саксонії
1858 — 1866
Прапор
Прапор
Міністр-президент Саксонії
1858 — 1866
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Австрійської імперії
30 жовтня 1866 — 15 березня 1867
Попередник: Олександр фон Менсдорф-Пулі
Спадкоємець: посаду скасовано
Прапор
Прапор
Голова Ради міністрів Австрійської імперії
7 лютого 1867 — 15 березня 1867
Попередник: Ріхард Белькреді
Спадкоємець: посаду скасовано
Прапор
Прапор
Голова Ради міністрів Цислейтанії
15 березня 1867 — 8 листопада 1871
Попередник: посада заснована
Спадкоємець: Карл Вільгельм фон Ауершперг
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Австро-Угорщини
15 березня 1867 — 8 листопада 1871
Попередник: посада заснована
Спадкоємець: Дюла Андраші
 
Народження: 13 січня 1809(1809-01-13)
Дрезден, Саксонія
Смерть: 24 жовтня 1886(1886-10-24) (77 років)
Санкт-Андре-Вердерн, Нижня Австрія, Австро-Угорщина
Поховання: Мацлайнсдорфський лютеранський цвинтарd
Країна: Австрійська імперія, Республіка Польща, Російська імперія і Долитавщина
Освіта: Лейпцизький університет і Геттінгенський університет
Рід: Beustd
Шлюб: Mathilde von Beustd
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фрідрік фон Бейст (нім. Friedrich Ferdinand Graf von Beust; 13 січня 1809, Дрезден, Саксонія — 24 жовтня 1886, Австро-Угорщина) — саксонський, австрійський та австро-угорський державний діяч і дипломат, граф.

Походження та ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в Дрездені, в сім'ї суддівського чиновника. Походив з роду Бейста, який спочатку був відомий в Бранденбурзі, а потім, більше 30 років, проживав в Саксонії. Після навчання в Геттінгені і Берліні Бейст надійшов на саксонську дипломатичну службу.

Кар'єра в Саксонії[ред. | ред. код]

З 1836 працював секретарем посольства в Берліні, з 1838 — в Парижі.

У 1841 призначений повіреним у справах Саксонії в Баварії. З 1846 — резидент в Лондоні; з 1848 — посланник в Берліні.

  • У 1849-1853 обіймав посаду міністра закордонних справ;
  • З 1849 — також міністра сповідань і народної освіти;
  • В 1853-1856 — міністра внутрішніх справ;
  • В 1858-1866 — голова Ради міністрів Саксонії.

У 1849 наполіг на невизнанні Саксонією загальнонімецької конституції, яке привело в травні 1849 до повстання в Дрездені (пригніченого за допомогою прусських військ).

26 травня 1849 уклав з Пруссією і Ганновером Союз трьох королів, «що має на меті збереження внутрішньої і зовнішньої безпеки Німеччини, а також незалежності і недоторканності окремих німецьких держав». Після того, як до цього союзу відмовилися приєднатися Баварія і Вюртемберг, Бейст починає переорієнтовуватися на Австрію.

Якщо ще в 1849, всупереч наполяганням Австрії на участі Німецького союзу в Кримській кампанії проти Росії, Бейст уклав від імені Саксонії з іншими державами Середньої Німеччини сепаратний договір, то вже під час австро-італо-французької війни (1859) він займав доброзичливу по відношенню до Австрії позицію.

Під час Австро-пруської війни (1866) Саксонія стала союзницею Австрії. Після її поразки, Бейст був змушений покинути саксонські державні пости і переїхати до Відня.

Кар'єра в Австрії та Австро-Угорщині[ред. | ред. код]

30 жовтня 1866 Бейст зайняв пост міністра закордонних справ Австрії; 23 червня 1867 одержав титул рейхсканцлера Австрії, якого ніхто не удостоювався з часу Меттерніха. У 1868 був зведений в спадковий графський титул. З 7 лютого 1867 також ще займав пост міністр-президента Австрії. Був одним з авторів Австро-угорської угоди. У 1867 робив зусилля для формування антипрусського союзу Австро-Угорщини і Франції, брав участь в Зальцбурзькому побаченні Франца Йосипа і Наполеона III. Незважаючи на це, після початку Франко-прусської війни 1870-1871 оголосив про нейтралітет Австро-Угорщини.

8 листопада 1871 звільнений з державних посад, призначений членом Палати панів (Heerenhaus) Цислейтанії і посланником в Лондоні. Замість нього міністром закордонних справ і імператорського двору, головою кабінету міністрів, призначений граф Дюла Андраші.

У жовтні 1878 Бейст був призначений австро-угорським посланником в Парижі. З 19 травня 1882 — у відставці. Помер в 1886 в Санкт-Андре-Вердерне (Нижня Австрія).

Твори[ред. | ред. код]

  • Erinnerungen zu Erinnerungen. Verlag Wöller, Leipzig, 1881.
  • Aus drei Viertel-Jahrhunderten. 2 Bände, Verlag Cotta, Stuttgart 1887.

Джерела[ред. | ред. код]

  • http://agso.uni-graz.at/marienthal/biografien/beust_friedrich_von.htm [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  • Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — СПб, 1890—1907.
  • Дипломатический словарь. — М.: Государственное издательство политической литературы. А. Я. Вышинский, С. А. Лозовский.1948.
  • Helmut Rumpler: Die deutsche Politik des Freiherrn von Beust 1848-50. Zur Problematik mittelstaatlicher Reformpolitik im Zeitalter d. Paulskirche, Wien 1972.

Посилання[ред. | ред. код]