Халупники

Халупники — категорія залежних селян у Польському королівстві і Великому князівстві Литовському, які через «Уставу на волоки» (1557) втратили землю і залишилися з власною хатою (халупою) та невеликими земельними наділами (до трьох моргів).

Халупники відбували панщину (25 піших днів на рік), наймалися на працю у фільварках або ставали ремісниками. Згодом у Російській імперії під час обезземелення селян в кінці XVIII — на початку XIX століття кількість халупників почала зростати: на Правобережжі в 1848 році їх було 7,5 %, а на Лівобережжі в 1859 році — 24 % селянських господарств. Після скасування панщини назагал халупники не одержували землі та залишалися сільськогосподарськими робітниками чи відходили до міст.

Халупники — категорія залежних селян та найбідніших міщан в Україні XVI—XIX століття, які не володіли землею, а лише хатами — халупами, іноді ще й невеликими садибами (до трьох моргів). Халупники наймитували або займалися ремеслом, відбуваючи пішу панщину та інші повинності.

Див. також

• Коморники

Література

• Гурбик А. О. Халупники // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 343. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.

Посилання

• Халупники // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.