Хмелиська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хмелиська
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Підволочиський район
Рада/громада Хмелиськівська сільська рада
Код КОАТУУ 6124689400
Облікова картка Хмелиська 
Основні дані
Засноване 1565
Населення 711
Територія 2.704 км²
Густота населення 262.94 осіб/км²
Поштовий індекс 47842
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°30′40″ пн. ш. 25°59′32″ сх. д. / 49.51111° пн. ш. 25.99222° сх. д. / 49.51111; 25.99222Координати: 49°30′40″ пн. ш. 25°59′32″ сх. д. / 49.51111° пн. ш. 25.99222° сх. д. / 49.51111; 25.99222
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Богданівка-Кам'янки
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47842, с. Хмелиська, вул. Б. Хмельницького, 34
Карта
Хмелиська. Карта розташування: Україна
Хмелиська
Хмелиська
Хмелиська. Карта розташування: Тернопільська область
Хмелиська
Хмелиська

Хмелиська у Вікісховищі?

Хме́лиська — село в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області. Розташоване на півдні району.

До 2015 року було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Підволочиської селищної громади.

Населення — 697 осіб (2007).

Назва[ред. | ред. код]

Свою назву село отримало від рослини — хмелю, яким рясно були вкриті яри навколо першого поселення на території села.

Історія[ред. | ред. код]

Хмелиська вперше згадуються як Хмелища у протоколах люстрації королівських земель 1564—1565 років. Проте період від заснування села до кінця ХІХ століття не вивчений. Зараз мальовниче село Хмелиська належить до Підволочиського району Тернопільської області. Розташоване воно у південно-західному напрямку від Підволочиська на відстані 12 кілометрів. По його території проходить Товтровий кряж та протікає річечка Самець, що бере початок у західній частині населеного пункту. Нову письмову згадку про село із назвою Хмелиська відносять до початку XIX століття. Йдеться про дату зведення кам'яної споруди церкви на території села Хмелиська у 1807 році. Дослідженим періодом історії села Хмелиська можна вважати, починаючи із початку XIX століття. Після того, як відбулись поділи Польщі, територія краю відійшла до складу Габсбурзької монархії (з 1804 — Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини). Момент становлення нової влади залишив по собі добру пам'ятку. У документах збереглись свідчення того, що в період, коли західноукраїнські землі потерпали від війни, яку вела Австрія проти наполеонівської Франції, у селі було споруджено кам'яну церкву. Згідно з існуючими у сільській церкві записами, місцевий селянин Василь Романчук відвозив у Збараж гроші, зібрані із селян як податки. В цей час за умовами Шенбрунського перемир'я територія краю переходила під владу Росії. Скориставшись непорозуміннями, Василь Романчук зібрані для податку гроші не здав. Повернувшись у село, на ці кошти було вирішено спорудити кам'яну церкву.

Наприкінці XIX ст. тут проживало кілька сотень римо-католиків, яким на богослужіння доводилося вибиратися до костелу в селі Галущинці (1851 — заснування парафії, 1868 — побудова в Галущинцях храму). Врешті, близько 800 католиків з Хмелисьок дозріли до власної каплички, яку й було зведено з цегли в 1899 р. Освячено капличку святого Якова. Станом на 1903 р. в селі нараховувалось майже тисячу віруючих. Священиком був отець Олександр Панек. Коли кількість католиків сягнула 1,5 тис. (після Першої світової війни), в селі нарешті була заснована власна парафія.

Особливою сторінкою історії села є події другої світової війни. Вона страшним лихом лягла на долю селян. Після війни місцеві жителі із новою силою підняли патріотичні настрої. Частина юнаків та дівчаті пішли у загони УПА. За націоналістичні настрої совіти репресували деяких хмелиськівчан. У післявоєнний період село почало потроху відновлювати звичний сільський ритм життя. Повернувшись, радянська влада почала «господарювати по-новому». Було закрито костел. Поляки почали відселятись у Польщу, а їхні садиби посіли лемки, яких також примусово переселяли у Галичину. У роки радянської влади у селі було організовано колгосп. Люди в цей час жили бідно, бо працювали за трудодні. Лише з сімдесятих років двадцятого століття жителі села почали масово будувати нові житлові будинки, заявились перші приватні легкові автомобілі. Місцева школа в цей час нараховувала в середньому сто шістдесят учнів та була восьмикласною. Саме тоді село було газифіковано (1985 рік) та прокладено у селі (1986рік) асфальтову дорогу.

У рік проголошення незалежної України (1991 р.) у селі із новою силою піднеслись патріотичні настрої. Було насипано могилу УСС, на державних установах села підняли синьо-жовтий прапор. З того часу в селі створено сільську раду та відновлено богослужіння у місцевому костелі (1994 р.).

Протягом усього часу у селі була діючою місцева святиня — церква Праведної Ганни. Саме вона була і є духовним центром життя сільської громади.

За роки незалежності село Хмелиська переживало свої піднесення та занепади. Дев'яності роки ввійдуть в історію, як важкі в економічному відношенні. Багато хмелиськівчан з того часу відправились на пошуки роботи за кордон. Та все ж таки, це звичайне галицьке село. Воно славне своїми працьовитими людьми, мальовничою природою. На даний час у селі проживає понад 700 осіб. У селі діючою є школа І-ІІ ступенів, дитячий садочок «Яблунька», діє сільська бібліотека, ФАП.

Костел святого Якова

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, дошкільний заклад, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТОВ «Агрофірма „Медобори“», 2 торгові заклади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]