Хорошун Едуард Миколайович
| Хорошун Едуард Миколайович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Полковник медичної служби | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
31 серпня 1973 (50 років) м. Южно-Сахалінськ, СРСР | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Alma Mater |
• Дніпропетровська медична академія МОЗ України • УВМА | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |
Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||
| Рід військ |
 Медичні сили | ||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Едуа́рд Микола́йович Хорошу́н (нар. 31 серпня, 1973, Южно-Сахалінськ, СРСР) — український військовий хірург, Заслужений працівник охорони здоров'я України (2017)[1], полковник медичної служби Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Військовик у четвертому поколінні, з прадіда. Дитинство пройшло у військовій системі в гарнізонах по всьому Радянському Союзу.
Закінчив Дніпропетровську медичну академію. Потім вступив до Української військово-медичної академії. Далі служив в Криму в 127-й бригаді. Спочатку був начальником операційно-перев'язувального відділення медичної роти, потім командиром медичної роти. Пізніше знову вступив у військово-медичну академію на оперативно-тактичний рівень. По розподілу потрапив у 540-й Центральний військово-морський госпіталь у Севастополі.
З 2007 року і до анексії Криму був начальником клініки невідкладної хірургії і пошкоджень у Севастополі (ВМКЦ Кримського регіону).
Навесні 2014 року з військами, що не зрадили присязі, вийшов на материкову Україну. Очолив клініку невідкладної та ендоскопічної хірургії Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (м.Одеса).
Відбув у зоні Антитерористичної операції на сході України три ротації:
- Спочатку в Дніпропетровський регіон. Налагоджував евакуацію на початку літа 2014 року: координація, евакуація, надання допомоги пораненим, які надходили з району проведення бойових дій.
- Потім був головним хірургом 61-го мобільного госпіталю, який стояв в районі виконання завдань. Якраз на цей час потрапив Іловайськ. Тоді у госпіталі прооперували за три доби 254 людини.
- Наступної ротації призначений начмедом сектора «Б». Після цього призначений начальником Центрального військово-медичного управління.
З кінця 2015 по кінець 2017 рік начальник Центрального військово-медичного управління — начальник медичної служби ЗС України (до його розформування). У цей період у місяць по тижню, по два виїздив у район виконання задач для налагодження роботи.
З січня 2018 року знову очолює клініку невідкладної та ендоскопічної хірургії Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (м. Одеса).
У вересні 2020 року очолив Військово-медичний клінічний центр Північного регіону.[2]
Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]
З початком збройної агресії Росії під постійними обстрілами та бомбардуванням, в умовах часткового оточення Харкова він організовував роботу центру, який у перші дні війни прийняв близько 150 військовослужбовців та 80 цивільних, зокрема 12 дітей. Під його керівництвом було налагоджено роботу з цивільними закладами охорони здоров'я, що дало змогу збільшити ліжковий фонд майже на 300 ліжок[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни відзначений:
- Орденом Данила Галицького (2015)[4]
Інші нагороди:
- Відзнака МО України «Знак Пошани» (2011)[5]
- Герой України (2022)[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 12 жовтня 2017 року № 319/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника України»
- ↑ У харківському військовому госпіталі — новий начальник. KharkivToday(рос.)
- ↑ Президент вручив ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям і рідним загиблих захисників, які були удостоєні звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 23 травня.
- ↑ Указ Президента України від 22 січня 2015 року № 26/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Клятві Гіппократа — вірні завжди! Видання Флот України
- ↑ Указ Президента України від 28 лютого 2022 року № 78/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Едуард Хорошун: зрадництво офіцерів в Криму найнижче! Цензор. НЕТ [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Військові лікарі Дніпропетровщини продовжують надавати кваліфіковану медичну допомогу пораненим військовслужбовцям. Уніан [Архівовано 9 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Чорноморка
- Полковник медичної служби Едуард Хорошун героїчно рятує життя наших воїнів [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяINFORM — інформаційне агентство Міністерства оборони України. 1 березня 2022 року
|
- Полковники (Україна)
- Народились 31 серпня
- Народились 1973
- Заслужені працівники охорони здоров'я України
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Нагороджені відзнакою «Знак пошани»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Лікарі Збройних сил України
- Українські військові хірурги
- Керівники військово-медичних установ України
- Випускники Української військово-медичної академії