Хуліо Моралес

	Хуліо Моралес
Особисті дані
Повне ім'я	Хуліо Сезар Араужо Моралес
Народження	16 лютого 1945
	Монтевідео, Уругвай
Смерть	14 лютого 2022 (76 років)
	Монтевідео, Уругвай
Зріст	164 см
Вага	64 кг
Громадянство	Уругвай
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Хуліо Моралес (ісп. Julio Morales, 16 лютого 1945, Монтевідео — 14 лютого 2022) — уругвайський футболіст, що грав на позиції нападника. Виступав, зокрема, за клуби «Насьйональ» та «Аустрія» (Відень), а також національну збірну Уругваю.

Шестиразовий чемпіон Уругваю. Дворазовий чемпіон Австрії. Дворазовий володар Кубка Австрії. Дворазовий володар Кубка Лібертадорес. Дворазовий володар Міжконтинентального кубка.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Виступи на батьківщині[ред. | ред. код]

Наймолодший з восьми братів Хуліо і східному районі Бразо міста Монтевідео. Розпочав свою кар'єру в молодіжній команді «Расінг» (Монтевідео), перш ніж дебютувати за першу команду у віці 16 років. У віці 20 років він перейшов на запрошення Зезе Морейри в 1965 році до міського суперника «Насьйональ», з яким протягом наступних декількох років п'ять разів вигравав національний чемпіонат. За цей час п'ять разів виборював титул чемпіона Уругваю, ставав володарем Кубка Лібертадорес (у 1971 році обіграв «Естудьянтес» (Ла-Плата)), володарем Міжконтинентального кубка. Окрім цього двічі ставав фіналістом кубку Лібертадорес, але в обох випадках програвав: у 1967 році — «Расінгу» (Авельянеда), а в 1969 році — «Естудьянтес» (Ла-Плата).

«Аустрія» (Відень)[ред. | ред. код]

1972 році «Насьйональ» почав відчувати фінансові тркднощі, про що тодішній секретар «Аустрії» (Відень) Норберт Лоппер дізнався від родича, який проживав в Уругваї. Після цього столична команда підписала Моралеса та його співвітчизника Альберто Мартінеса під час зимової перерви сезону 1972/73. Подолавши труднощі адаптації, Моралес також перетворився на одного з найкращих бомбардирів в Австрії і виграв з клубом два чемпіонські титули та дві перемоги в кубку до 1978 року. Разом з Гансом Піркнером та Томас Паріц утворили атакувальний тандем «Бурю століття» у фіалках.

У сезоні 1977/78 років «Аустрія» вийшла у фінал Кубка володарів кубків Європи, а Моралес відзначився вирішальним голом у воротах «Локомотива» (Кошиці), а також зробив вагомий внесок у перемогу над московським «Динамо». У фіналі австрійці поступився «Андерлехта».

Загалом у футболці «Аустрії» відзначився 73-ма голами у 214-ти матчах, в тому числі й 55-ма голами в 171-му матчі у Бундеслізі.

Повернення в Уругвай[ред. | ред. код]

У 1979 році повернувся до Уругваю, де підписав контракт з «Насьйоналем». У 1980 році разом зі столичним клубом виграв ще один титул національного чемпіона, а також вийшов до фіналу Кубку Лібертадорес, де уругвайці зустрілися з «Інтернасьйоналем» Після виїзної нульової нічиєї «Насьйональ» здобув перемогу (1:0) у домашньому поєдинку. Разом з клубом з Монтевідео у фінальному матчі Міжконтинентального кубку обіграв (1:0) англійський «Ноттінгем Форест». Футбольну кар'єру завершив 1982 року в складі «Насьйоналя», у футболці якого відзначився 191 матч у 471-му матчі.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

18 травня 1966 року він дебютував у національній збірній Уругваю у переможному (3:1) поєдинку проти Парагваю у Монтевідео. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці. У кваліфікації не використовувався, зіграв у чвертьфіналі. У півфіналі допоміг відзначитися голом Луїсом Кубільї та вивести уругвайців вперед у матчі проти майбутніх переможців турніру Бразилії, які перемогли в підсумку з рахунком 3:1. Також зіграв у програному поєдинку за 3-тє місце проти Німеччини.

На Мундіаліто у Монтевідео 1980 року до 50-ї річниці першого розіграшу чемпіонату світу з футболу, в якому взяли участь усі попередні чемпіони світу, окрім Англії, яку замінили віце-чемпіони світу Нідерланди, Уругвай переміг Бразилію з рахунком 2:1 у фіналі за участю молодого Сократеша. Моралес зіграв у всіх матчах і відзначився голом у воротах Італії. Востаннє футболку національної команди одягав 6 вересня 1981 року в кваліфікації до чемпіонату світу в Лімі проти Перу.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у її формі 24 матчі, відзначився 11 голами.