Церква Собору Пресвятої Богородиці (Звір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Собору Пресвятої Богородиці

49°22′59″ пн. ш. 23°06′39″ сх. д. / 49.38305555558333282° пн. ш. 23.11083333336111068° сх. д. / 49.38305555558333282; 23.11083333336111068Координати: 49°22′59″ пн. ш. 23°06′39″ сх. д. / 49.38305555558333282° пн. ш. 23.11083333336111068° сх. д. / 49.38305555558333282; 23.11083333336111068
Тип церква і пам'ятка архітектури
Статус спадщини Пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна

 Україна

Розташування Звір
Конфесія УГКЦ
Єпархія Самбірсько-Дрогобицька
Матеріал дерево
Ідентифікатори й посилання
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Звір). Карта розташування: Львівська область
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Звір)
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Звір) (Львівська область)

Церква Собору Пресвятої Богородиці в с. Звір[1][2][3] (інша назва — церква Преображення Господнього[К 1][4][5]) — церква у селі Звір Самбірського району Львівської області України. Зведена у 1792 році[1], мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 498-М)[4]. Згоріла 2010 року, у 2011 році на її місці звели нову храмову будівлю.

Історія[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка про церкву в селі Звір датована 1577 роком[2][6]. Цей храм був дерев'яним, тризрубним, увінчаний трьома верхами з двома заломами[2]. У 1792 році в селі звели нову дерев'яну тризрубну церкву, присвячену Собору Пресвятої Богородиці[3], пізніше її розширили, добудувавши до вівтарної частини захристію[2]. Церква в с. Звір підпорядковувалася Підбузькому деканату Перемишльської єпархії УГКЦ[2][3].

Вранці 13 лютого 2010 року церква згоріла, пожежникам вдалося врятувати дерев'яну дзвіницю[7][4]. Найімовірнішою причиною пожежі спеціалісти МНС назвали коротке замикання, спричинене електрообігрівачем, який залишили без нагляду[8]. Дуже скоро на згарищі коштом місцевої громади почали будувати нову церкву, наріжний камінь якої освятив 13 травня владика Ярослав (Приріз)[9]. Будівництво завершили у 2011 році, освячення новозбудованої церкви відбулося 19 серпня[5].

Опис[ред. | ред. код]

Згоріла церква була дерев'яною, тризрубною, триверхою. Бані церкви були вкриті пірамідальними наметам з одним заломом[10]. Будівлю церкви оперізувало піддашшя. В інтер'єрі церкви зберігався п'ятиярусний різьблений і золочений іконостас кінця XVIII ст.[2]

З храмового комплексу в селі Звір збереглася дерев'яна двоярусна дзвіниця стовпової конструкції, зведена приблизно одночасно з церквою[2].

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Імовірно, при відновленні наприкінці XX століття богослужінь, церкву переосвятили

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ПИКУ, 1987, с. 337.
  2. а б в г д е ж Слободян, 1998, с. 428.
  3. а б в Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1938-39. — Перемишль, 1938. — С. 89.
  4. а б в На Самбірщині згоріла дерев'яна церква XVIII ст.. www.sde.org.ua. Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. 15 лютого 2010 року. Процитовано 24 квітня 2020 року. 
  5. а б Владика Ярослав освятив на Самбірщині храм Преображення Господнього. www.sde.org.ua. Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. 19 серпня 2011 року. Процитовано 24 квітня 2020 року. 
  6. Драган, 1937, с. 140.
  7. На Львівщині згоріла дерев'яна церква, збудована 1792 року. zik.ua. ZIK. 14 лютого 2010 року. Процитовано 24 квітня 2020 року. 
  8. Олександр Сніжинський (18 лютого 2010 року). Антицерковна кампанія на Львівщині триває. www.religion.in.ua. Процитовано 24 квітня 2020 року. 
  9. У с. Звір на Самбірщині освячено камінь під будівництво храму. www.sde.org.ua. Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. 15 травня 2010 року. Процитовано 24 квітня 2020 року. 
  10. Драган, 1937, с. 88.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Михайло Драган. Українські деревляні церкви. Частина перша — текст. — Льв., 1937.
  • Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. — Льв. : Апріорі, 1998. — 863 с. — ISBN 966-02-0362-4.
  • Памятники истории и культуры Украинской ССР (каталог-справочник) / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — К. : Наукова думка, 1987. — 735 с. — 13500 прим.