Церква Собору Пресвятої Богородиці (Пикуловичі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Церква Собору Пресвятої Богородиці
Pykulovichi Church.jpg
Церква Собору Пресвятої Богородиці

49°52′00″ пн. ш. 24°14′21″ сх. д. / 49.86667° пн. ш. 24.23917° сх. д. / 49.86667; 24.23917Координати: 49°52′00″ пн. ш. 24°14′21″ сх. д. / 49.86667° пн. ш. 24.23917° сх. д. / 49.86667; 24.23917
Статус діюча
Країна Україна Україна
Розташування Пикуловичі
Пустомитівський район
Львівська область
Конфесія УГКЦ
Єпархія Львівська архієпархія
Тип будівлі церква
Архітектурний стиль дерев'яна архітектура
Матеріал дерево
Побудовано на кошти громади
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Пикуловичі) is located in Львівська область
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Пикуловичі)
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Пикуловичі) (Львівська область)

Церква Собору Пресвятої Богородиці — дерев'яна греко-католицька церква у селі Пикуловичі на Пустомитівщині. Пам'ятка архітектури національного значення, внесена до реєстру під охоронним номером 478. Парафія належить до Винниківського протопресвітерату[1], Львівської архієпархії УГКЦ[2].

Історія[ред.ред. код]

Церква Собору Пресвятої Богородиці згадується у протоколах генеральних візитацій від 1741 та 1765 років. Існуюча дерев'яна церква збудована у 1792-1794 роках, коли парохом був о. Лев-Людовік Малецький. Датується за написом над західними дверима.

За священослужителя І. Пачовського у 1892 році була побудована мурована дзвіниця церкви.

Помальована в інтер'єрі у 1938 році. До 1939 року покровителем храму була Латинська Архіепископська Капітула зі Львова.

На стіні церкви була таблиця, поставлена у червні 1992 року, з нагоди 200-ліття від побудови і посвячення храму.

Архітектура[ред.ред. код]

46-236-0034 Pykulovychi Wooden Church RB.jpg

Церква Собору Пресвятої Богородиці стоїть на початку села, на терасі невисокого схилу. Дерев'яна, тризрубна, триверха. Велика, розмір — 23,5 м х 14,0 м.

Складається з квадратного центрального зрубу, до якого примикають із заходу — прямокутний бабинець, зі сходу — п'ятистінний гранований зруб з низькими бічними приміщеннями, з півночі та півдня, до вівтаря, ризницями. До бабинця пізніше прибудований критий присінок.

Споруда оточена піддашшям на випусках вінців. Стіни зрубів помітно нахилені всередину. Завершена трьома банями, по периметру оточена піддашшям. Пам'ятка відноситься до творів галицької школи народної архітектури.

Над головним входом прибита дерев'яна дошка з написами, очевидно, старослов'янською мовою. Ще з долини церква виблискує свіжофарбованими стінами та дахами. Покрівля куполів пофарбована в зелений колір.

За словами місцевого дяка парафіяни зібрали гроші на ремонт, закупили матеріали і власними силами привели церкву до порядку.

Біля церкви стоїть білосніжна фігура Пресвятої Богородиці, поставлена 18 листопада 1913 року, навколо якої ростуть квіти, територія поруч прибрана.

Джерела[ред.ред. код]

  • Церква 1792 р. (дерев.). Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — К.: Держбудвидав, 1956. — С. 60
  • Церква 1792 р. (дерев.). Постанова Ради міністрів УРСР «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» № 970 від 24.08.1963 р.
  • Церква Собору богородиці 1792 р. (дерев.). Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект). — Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]