Церква святого Івана (Рига)
| Церква святого Івана | |
|---|---|
| латис. Svētā Jāņa Evaņģēliski luteriskā baznīca | |
 | |
| 56°56′51.09″ пн. ш. 24°6′38.90″ сх. д. / 56.9475250° пн. ш. 24.1108056° сх. д. | |
| Тип споруди | церква  |
| Сучасний статус | діючий |
| Розташування | Латвія, Рига |
| Перша згадка | 1234 |
| Початок будівництва | 13 століття[1] |
| Стиль | готика, Відродження, маньєризм |
| Належність | Лютеранська церква |
| Стан | Національний пам'ятник архітектури Латвіїd[1] |
| Адреса | 24, вул.Скарню |
| Присвячення | Іван Хреститель |
| Вебсайт | Офіційний сайт (латв.) |
  Церква святого Івана (Рига) (Латвія) | |
 | |
 Церква святого Івана у Вікісховищі | |
Церква святого Івана (латис. Svētā Jāņa Evaņģēliski luteriskā baznīca) — культова споруда в Ризі (Латвія), парафіяльний храм Євангелістсько-лютеранської церкви Латвії[2].
Церква присвячена Іванові Хрестителю, тому містить декілька творів мистецтва із зображеннями святого, у тому числі велику картину на північній стороні середохрестя та вітраж справа від головного вівтаря (з півдня). Це вітраж разом з іншими встановили близько 1900 року.
Церква збудована на місці колишнього палацу ризького єпископа Альберта. У 1234 році домініканці отримали в управління маленьку каплицю палацу та присвятили її Іванові Хрестителю. Близько 1330 року каплицю перебудували, збільшили та продовжували використовувати як каплицю домініканців і парафіяльну церкву до 1523 року, коли на початку Реформації її розорили. У періоді між 1523 та 1581 роками церква слугувала складом, зерносховищем, стайнями, арсеналом. Після того вона стала парафіяльним храмом реформованої Євангелістської лютеранської церкви. Від 1587 церкву декілька разів її розширювали.
У великій ризькій пожежі 31 травня 1677 року церква сильно постраждала, але буда відбудована та отримала новий шпиль.[3]. 1769 року церква отримала бароковий вівтар, 1849 року збудовано нову дзвіницю в неоготичному стилі замість старої. За радянських часів служби в церкві не припинялись.
У наш час церква є діючою, з більш ніж тисячею активних парафіян і службою щонеділі вранці та щосереди ввечері. Церква також є популярним туристичним об'єктом, крім того її використовують як концертну залу через великий розмір та добру акустику.
-
Вигляд на головний вівтар -
Вигляд на північний захід у напрямку органу -
Головний вівтар і вівтарна частина
- ↑ а б в Latvijas Vēstnesis — Latvijas Vēstnesis, 1993.
- ↑ Banga, Vita; Marina Levina та ін. (2007). Rīgas dievnami: Arhitektūra un māksla. Riga's Churches. Architecture and Art (Latvian, German, English та Russian) . Riga: Zinātne, Apgads Mantojums. ISBN 978-9984-823-00-3. OCLC 217266501.
- ↑ «Riga St John's Church», by Ojars Sparitis, privately published 2006.
|
Це незавершена стаття про Латвію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |