Середохрестя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
План тринавного собора, середохрестя виділене кольором.
Середохрестя церкви Святого Франциска в однойменному монастирі (Кіто, Еквадор). Цей католицький храм, будівництво якого закінчилось в 16 сторіччі, є найбільшим архітектурним ансамблем серед історичних споруд колоніальної Латинської Америки. В храмі поєднано різні архітектурні стилі, оскільки його будівництво тривало понад 150 років.

Середохре́стя — в храмовій архітектурі місце перетину головної нави й трансепта, які в плані утворюють хрест. При традиційній орієнтації церкви через середохрестя можна потрапити в західну наву, в південний і північний трансепти і розташовані в східній частині храму хори. Середохрестя часто увінчане баштою або куполом, причому башти притаманні романським і готичним храмам, а куполи — соборам епохи Відродження.[1]

Оскільки середохрестя відкрите на всі чотири боки, навантаження від башти або купола припадає на кути, через це створення стійкої конструкції вимагає від архітектора й будівельників неабиякої майстерності. В минулі століття надмірні амбіції творців часто призводили до обвалення конструкції.

У залежності від характеру перетину виділяють два типи середохрестя. В першому нава і трансепт мають рівну висоту і підкупольний квадрат має чотири однакові арки. Другий тип середохрестя зі зниженим трансептом — може бути визначений за більш низкими, вузкими арками, що виразно розділяють наву, трансепт і хор.

Купол або башта можуть мати віконні прорізи для освітлення церкви, утворюючи ліхтар. В епоху раннього Середньовіччя квадрат середохрестя часто використовували при плануванні собора як одиницю виміру: довжини нави і трансепта були кратні стороні квадрата середохрестя.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]