Церква святого Юрія (Дубно)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого Юрія
Cerkiew św. Jerzego w Dubnie.jpg
50°24′55″ пн. ш. 25°45′25″ сх. д. / 50.41528° пн. ш. 25.75694° сх. д. / 50.41528; 25.75694Координати: 50°24′55″ пн. ш. 25°45′25″ сх. д. / 50.41528° пн. ш. 25.75694° сх. д. / 50.41528; 25.75694
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаДубно
Початок будівництва невідомо
Кінець будівництва 22 липня 1700
Будівельна система деревина
Належність Українська православна церква (Московський патріархат)
Адреса вул. Садова 10 м. Дубно Рівненська обл. 35602
Епонім Юрій (Георгій) Змієборець
Церква святого Юрія (Дубно). Карта розташування: Україна
Церква святого Юрія (Дубно)
Церква святого Юрія (Дубно) (Україна)
CMNS: Церква святого Юрія у Вікісховищі

Церква святого Юрія (Георгіївська, Юр'ївська[1])[2][3] — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення, у Дубно, єдина збережена до наших днів дерев'яна церква міста.[4]. Парафія належить до Рівненської єпархії УПЦ Московського патріархату.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництву Георгіївської церкви передували довгі приготування. Адже навкруги були болота, ліс, вода. Через річку Ікву було два містки, які зв'язували князівські землі з навколишніми невеликими поселеннями за шість верств від Сурмич[5], Гірниками та Злинцем. Жителі цих поселень не змогли самостійно збудувати свій храм. Церкву будували міщани Сурмич, селяни Гірник та Злинця, за допомогою князя. Активну допомогу надавали військові з князівських корогв. Недалеко від р. Ікви, на сухому пагорбі, оточеному деревами, розпочалися роботи по спорудженню церкви. 22 липня 1700 р., при наявності численних сімей парафіян, князівської знаті, священослужителів, церква була освячена в ім'я святого Великомученика Георгія Побідоносця. Георгіївська церква охороняється державою як пам'ятка історії та культури.

Престольний празник: 6 травня-день святого Юрія.

Престольний відпуст :  4 серпня-день рівноапостольної Марії Магдалини.

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква споруджена за традиціями волинської школи будівництва у стилі українського бароко. За своїм типом належить до дерев'яних тридільних церков з трьома банями та унікальними пропорціями. Належить до найхарактерніших зразків поліського храмового будівництва. Значною подією в церкві став 1869 рік, коли було завершено будівництво двоповерхової дерев'яної дзвіниці. До 1960 року на Сурмичах стояла каплиця святої Марії Магдалини, яку було зведено на пам'ять про місцевих жителів, що померли від чуми в XIX столітті. У 2000 році поруч з церквою побудували нову каплицю на честь 2000-ліття Різдва Христового.

Дата завершення будівництва церкви — 22 липня 1700 р., дзвіниці — 1869 р. Церква являє собою одноверхий храм з трьома рівновисокими зрубами. Планувальне вирішення складається з наближених до квадрату бабинця, нави та абсиди. Над навою влаштований відносно невисокий восьмерик підбанника з двома фігурними вікнами з південної та північної сторони. Підбанник накрито восьмигранним пониженим куполом, що завершується світловим ліхтарем з чотирма віконцями та маківкою грушеподібної форми. Над бабинцем та абсидою облаштовані дахи у вигляді двох восьмигранних куполів з декоративними маківками. Зовнішні стіни опоряджені вертикальними дошками з нащільниками. В кінці XX — на початку XXI століть до давніших прибудов ризниці та притвору додалися додаткові приміщення вздовж  північного фасаду, що відчутно деформувало  цілісний архітектурний облік храму. Дзвіниця двоярусна по типу «четверик на четверику», завершується високим наметовим дахом з цибулястою маківкою. Зовнішні стіни опоряджені горизонтальними дошками, підкреслені карнизами та кутовими пілястрами. Декоративні обрамлення мають також дверні та віконні отвори.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Ради міністрів УРСР «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави»
  2. Історико-архітектурний опорний план м. Дубно Рівненської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів. 5. Комплекс церкви Св. Юрія (Георгія) 1700-1869 рр. вул.Садова,10 пам’ятка архітектури і містобудування національного значення (Ох.№ 1494). Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень
  3. Василь Слободян. Каталог існуючих дерев’яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 74 – 159.
  4. Дерев'яні церкви Рівненської області: архітектурна спадщина : ілюстрований каталог / Петро Анатолійович Ричков, Ольга Леонідівна Михайлишин, Ольга Едвардівна Смолінська ; ГО "Ін-т українського модернізму", Нац. ун-т водного госп-ва та природокористування ; за наук. ред. Петро Анатолійович Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – 159 с. : іл.
  5. Дубно // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл..

Література[ред. | ред. код]

  • Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — С.877-878
  • Девятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 гг. Ч.1-2. — Житомир, 1892. — С.120-121
  • Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. — Житомир, 1914. — С.79
  • Ричков П. А. Дорогами южной Ровенщины: от Корца до Пляшевой. — М., 1989. — С.141-142

Посилання[ред. | ред. код]