Церковна провінція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта церковних провінцій Католицької церкви.

Церко́вна прові́нція (лат. і італ. provincia ecclesiastica; англ. ecclesiastical province, ісп. provincia eclesiástica) — у християнстві церковна адміністративно-територіальна одиниця, що підпорядковується архієпископу або митрополиту[1]. Складається з архієпископства (архідіоцезії або архієпархії) і декількох єпископств (діоцезій або єпархій). Зазвичай, центром церковної провінції є місто, де розташована катедра архієпископа. Перші церковні провінції існували в Східній Римській імперії: Сирійська з центром в Антиохії, Азійська з центром в Ефесі, Єгипетська з центром в Александрії, Італійська з центром у Римі[1]. Церковні провінції існують в католицькій, англіканській, деяких православних і протестантських церквах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Kirsch, Johann Peter. Ecclesiastical Province // The Catholic Encyclopedia. Vol. 12. New York: Robert Appleton Company, 1911.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церковна провінція