Посикунчики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чевупєлі)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Посикунчики
Альтернативні
назви
Чебупелі
Тип пиріжки
Походження Росія
Регіон чи країна Пермський край
Входить у національні кухні Російська кухня
Необхідні компоненти фарш (свинина/яловичина/баранина), борошно, яйця, сіль, перець, олія
Зазвичай використовувані компоненти цибуля, молоко/масло/сметана/кефір, прянощі, зелень
Варіації з капустою тощо
Схожі страви чебуреки

Посику́нчики або посіку́нчики (рос. посикунчики, посекунчики) — пермська страва, невеликі смажені на олії пиріжки з м'ясною начинкою; подібні до чебуреків, але розміром з вареники. В Україні відомі також як чебупе́лі (поєднання слів чебурек і пельмені).[1][2]

Назва[ред. | ред. код]

Існує дві версії походження назви «посикунчики»/«посікунчики»:

  • Назва походить від того, що м'ясо для начинки січене (фарш);
  • Назва походить від того, що начинка січна (соковита), і пиріжки сикають соком.

Назва не згадується в історичних джерелах і кулінарних книжках до 1990-х років і, ймовірно, виникла в другій половині XX сторіччя. Сама страва, імовірно, виникла в XVII—XVIII століттях під впливом татарської кухні.[3]

Напівфабрикат[ред. | ред. код]

Посикунчики продаються у крамницях як напівфабрикат. В Україні представлені брендом «Чевупєлі».[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чебупелі: що це таке? Вчимося готувати міні-чебуреки!. Daily Day. 2 серпня 2021.
  2. Чебупелі по-домашньому: просто і ситно. Виходить ціла гора. Мандаринка. 19.05.2021.
  3. Наталія Федосєєва (25 січня 2023). Историк русской кухни доказал истинную пермскость посикунчиков [Історик російської кухні довів істинну пермськість посикунчиків]. «Звезда» (рос.).
  4. Грек О.В. Інновації молокопереробної галузі [Електронний ресурс] : конспект лекцій для здоб. світнього ступеня «Магістр» спец. 181 «Харчові технології» освіт.-проф. програми «Технології зберігання, консервування та переробки молока» денної та заочної форм навч. / О.В. Грек, О.О. Красуля.. — К. : НУХТ, 2019. — С. 43. — 70 с.

Джерела[ред. | ред. код]