Чехов Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чехов Олександр Павлович
Alexander Chekhov.jpg
Ім'я при народженні Олександр Павлович Чехов
Псевдо Агафопод, Агафопод Единицин, Алое, А. Седой
Народився 10 (22) серпня 1855(1855-08-22)
Таганрог, Російська імперія
Помер 17 (30) травня 1913(1913-05-30) (57 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
·рак гортаніd
Поховання Літераторські мостки
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність прозаїк, публіцист, мемуарист
Alma mater фізико-математичний факультет Московського університетуd
Мова творів російська
Брати, сестри Чехова Марія Павлівна, Чехов Антон Павлович, Чехов Микола Павлович і Mikhail Chekhovd
Діти Чехов Михайло Олександрович

CMNS: Чехов Олександр Павлович у Вікісховищі

Олександр Павлович Чехов (нар. 22 [10] серпня 1855, ст. Велика Міцна під Таганрогом — пом. 30 [17] травня 1913, Санкт-Петербург) — прозаїк, публіцист, мемуарист. Старший брат Антона Павловича Чехова і Миколи Павловича Чехова, батько актора і режисера Михайла Олександровича Чехова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Олександр Чехов 10 (22) серпня 1855 року в міщансько-купецькій родині. Батько — Павло Єгорович Чехов (1825—1898), мати — Євгенія Яківна Чехова, уродж. Морозова (1835—1919).

Навчався в Таганрозькій чоловічій гімназії, яку у 1875 році закінчив зі срібною медаллю.

Вищу освіту здобув на природничому відділенні фізико-математичного факультету Московського університету, знав шість мов. У студентські роки публікувався в гумористичних часописах «Глядач», «Москва», «Будильник», що багато в чому сприяло залучення до світу столичної журналістики юного Антона Чехова.

З 1881 року жив у цивільному шлюбі з Ганною Іванівною Хрущовою-Сокольниковою (1847—1888). Двоє його синів Микола і Антон вважалися «незаконними». Вона ж у 1883 році народила Олександру Павловичу дочку Марію, яку він ласкаво називав Мося, але вона померла через пару років.

Після закінчення університету в 1882 році служив по черзі на таганрозькій (1882—1886), петербурзькій (1885) та новоросійській (1885—1886) митницях. У Таганрозі був звільнений за нову повість про зловживання місцевої митниці, яку він опублікував в одеській газеті.

У 1886 році за протекцією брата Антона влаштувався працювати до газети «Новий час». Писав під псевдонімами Агафопод, Агафопод Єдініцін, Алое, пізніше — А. Сивий.

У 1888 році Олександр Павлович овдовів, а в наступному році обвінчався з гувернанткою своїх дітей Наталією Гольден (1855—1918). У шлюбі народився син Михайло (1891—1955), згодом знаменитий артист.

Помер 17 (30) травня 1913 року в Санкт-Петербурзі від раку горла. Похований на Літераторських мостках Волкова кладовища в Петербурзі.

Окремо видані книги[ред. | ред. код]

Надгробок Олександра Чехова на Літераторських мостках
  • А. П. Седой. В погоне за теплом и солнцем. — СПб., 1913;
  • А. Седой (Чехов). Из детства А. П. Чехова. — СПб., 1912;
  • А. Седой. В гостях у дедушки и бабушки. — СПб., 1912;
  • А. Седой (Ал. Чехов). Хорошо жить на свете! Повесть. — СПб., 1904;
  • А. Седой. Княжеские бриллианты [и др. рассказы]. — СПб., 1904;
  • А. Седой. Святочные рассказы. — СПб., 1895;
  • А. Седой. Птицы бездомные [и др. рассказы]. — СПб., 1895;
  • Александр Чехов. Исторический очерк пожарного дела в России. — СПб., 1892.

Статті[ред. | ред. код]

  • Чехов А. Исторический момент в области современной геологии // «Исторический Вестник». — 1901. — Февраль. — Т. LXXXIII.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]