Шатров Михайло Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шатров Михайло Пилипович
Народився 3 квітня 1932(1932-04-03)[1][2]
Москва, РСФРР, СРСР[3]
Помер 23 травня 2010(2010-05-23)[1][2] (78 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність автор, сценарист, письменник
IMDb nm0789426
Нагороди та премії
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
Державна премія СРСР

Михайло Пилипович Шатров (рос. Михаил Филиппович Шатров, справжнє прізвище Маршак; 3 квітня 1932(19320403), Москва, СРСР — 23 травня 2010, Москва, Росія) — радянський і російський драматург.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Михайло Шатров народився в сім'ї інженера Пилипа Семеновича Маршака та Цецилії Олександрівни Маршак[4]. Племінник С. Я. Маршака та дружини О. І. Рикова.

Перу Михайла Шатрова належать п'єси «Сині коні на червоній траві» («Революційний етюд»), «Диктатура совісті», «Шосте липня», «Брестський мир», «Більшовики», «Погода на завтра», «Гліб Космачов», «Дощ лив як з відра», «Іменем революції», «Так переможемо». Шатров вважався одним з найвідоміших драматургів пізньої радянської епохи. Творець на російській сцені жанру документальної драми і послідовник ідеї «соціалізму з людським обличчям», він є автором циклу п'єс про революцію і її вождів, який фактично став провісником горбачовської перебудови. Резонанс від його драматургічних творів був настільки значний, що на одну з таких п'єс у МХАТі, «Так переможемо», з'явився повний склад Політбюро ЦК КПРС на чолі з Генсеком Леонідом Брежнєвим.

Шатров також відомий участю у створенні сценарію до фільму «Тегеран-43». Крім того, він написав сценарії до фільмів «Ім'ям революції», «Більшовики», «Шосте липня», «Два рядки дрібним шрифтом».

Спектаклі Шатрова ставилися в театрах «Современник», «Ленком», театрі Єрмолової та інших. У 1983 році драматург став лауреатом Державної премії СРСР за п'єсу «Так переможемо!».

У 1990 став одним зі співголів організації «Апрель». Входив до громадської ради Російської об'єднаної соціал-демократичної партії.

Колишня дружина — актриса Мірошниченко Ірина Петрівна.

Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #107847256 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Михаил Шатров[недоступне посилання з серпня 2019] у словнику «Кто есть кто в современной культуре».

Посилання[ред. | ред. код]