Риков Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Іванович Риков
рос. Алексей Иванович Рыков
рос. Алексей Рыков
Олексій Іванович Риков рос. Алексей Иванович Рыков

Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg 2-й Голова Ради Народних Комісарів СРСР
Час на посаді:
21 січня 1924 — 19 грудня 1930
ПопередникВолодимир Ленін
НаступникВ'ячеслав Молотов

Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg 2-й Голова Ради Народних Комісарів РСФСР
Час на посаді:
2 лютого 1924 — 18 травня 1929
ПопередникВолодимир Ленін
НаступникСергій Сирцов

Народився13 (25) лютого 1881(1881-02-25)
Саратов, Російська імперія
Помер15 березня 1938(1938-03-15) (57 років)
Комунарка, Московська область, Російська РФСР, СРСР
ГромадянствоFlag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
НаціональністьЄврей
Політична партіяРСДРП, РСДРП(б), РКП(б)
РелігіяАтеїзм

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олексій Іванович Риков (рос. Алексей Иванович Рыков, 13 (25) лютого 1881(18810225), Саратов, Російська імперія15 березня 1938, Комунарка, Московська область, Російська РФСР, СРСР) — радянський політичний і державний діяч, народний комісар внутрішніх справ (1917), член Революційної військової ради Республіки (1919), голова РНК СРСР (1924-1930) і одночасно РНК РРФСР (1924-1929), який змінив на цих посадах Леніна.

До революції[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї купця, переселенця зі слободи Кукарка Вятської губернії Івана Ілліча Рикова. Інша версія — в сім'ї селянина[1]. У 1892 р. вступив до Саратовської 1-у класичну гімназію. Після закінчення гімназії в 1900 році вступив на юридичний факультет Казанського університету (не закінчив). У 1899 вступив в РСДРП, більшовик. За іншою версією, в кінці 1900 р. вступив в казанську соціал-демократичну групу[2].

Вів партійну роботу в Саратові, Казані, Ярославлі, Нижньому Новгороді, Москві, Петербурзі. Неодноразово був заарештований. У 1907 — 1917 — кандидат в члени ЦК РСДРП (б). У 1910 — 1911 — в еміграції у Французькій республіці. У 1917 — член виконкому Мосради, з вересня 1917 — Петроради.

Державна діяльність до смерті Леніна[ред. | ред. код]

З 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) 1917 — нарком внутрішніх справ у першому радянському уряді Росії. Пробувши на цій посаді до 16 листопада (9 днів), склав свої повноваження, перейшов на роботу в Мосраду. 10 листопада підписав постанову про створення міліції (ця дата досі відзначається в Росії як День міліції). В серпні 1917 обраний членом ЦК партії. Як прихильник створення коаліційного уряду за участю всіх лівих сил, Риков 4 листопада 1917 вийшов зі складу РНК і ЦК. 29 листопада відкликав свою заяву про вихід з ЦК. Депутат Установчих зборів.

У квітні 1918 — травні 1921 — голова ВРНГ РРФСР і водночас заступник голови Раднаркому (травень 1921 — лютий 1923) і РПО (травень 1921 — липень 1923). У 1919 — 1920 — надзвичайний уповноважений РПО з постачання Червоної армії і флоту. У 1918 виступив проти проведення Червоного терору.

З 5 квітня 1920 по 23 травня 1924 — член Оргбюро ЦК, з 3 квітня 1922 — член Політбюро ЦК. 6 липня 1923 призначений головою ВРНГ СРСР і заступником голови Раднаркому і РПО СРСР. З врахуванням того, що голова Раднаркому В. І. Ленін був тяжко хворий, в руках Рикова зосередилося керівництво всією діяльністю уряду.

Голова уряду СРСР[ред. | ред. код]

2 лютого 1924 Риков був призначений головою Раднаркому СРСР. Одночасно в лютому 1924 — травні 1929 — голова Раднаркому РРФСР і з січня 1926 — голова РПО СРСР. Після смерті Леніна активно підтримав Сталіна в боротьбі проти Троцького, а пізніше — проти Зинов'єва і Каменєва. На XV з'їзді ВКП (б) у 1927, коли громили Зінов'єва, сказав: «Я передаю мітлу товаришу Сталіну, нехай він вимітає нею наших ворогів». У 1928 — 1929 виступав проти згортання НЕП, форсування індустріалізації і колективізації, що було оголошено «правим ухилом» у ВКП (б). На квітневому Пленумі ЦК (1929) підданий різкій критиці і «розгромлений». Визнав свої помилки і заявив, що вестиме «рішучу боротьбу проти всіх ухилів від генеральної лінії партії і, перш за все, проти правого ухилу».

Один з підписантів (поряд з М. Калініним (1875—1946) і А. Єнукідзе (1877—1937)) Постанови ЦВК і РНК від 01.02.1930 «Про заходи щодо зміцнення соціалістичної перебудови сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством»[3]. Це рішення розв'язувало руки «троцькістам» для знищення селянства.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

19 грудня 1930 знятий з поста голови Раднаркому СРСР, а 21 грудня 1930 виведений зі складу Політбюро. З 30 січня 1931 — нарком пошт і телеграфів СРСР (17 січня 1932 наркомат перейменовано в Наркомат зв'язку).

На XVII з'їзді ВКП (б) в своєму виступі сказав про Сталіна: «Він як вождь і як організатор наших перемог з найбільшою силою показав себе в перший же час». У 1934 переведений з членів до кандидатів у члени ЦК ВКП (б). 26 вересня 1936 знятий з посади наркома і залишився не при справах.

На пленумі в лютому 1937 виключений з партії і 27 лютого 1937 арештований. Утримувався в Луб'янській в'язниці. На допитах визнав себе винним. Як один з головних обвинувачуваних притягнутий до відкритого процесу (Третій Московський процес) у справі «правотроцькістського антирадянського блоку». В останньому слові заявив: «Я хочу, щоб той, кого ще не викрито і не роззброєно, щоб вони негайно і відкрито це зробили… допомогти уряду викрити і ліквідувати залишки охвістя контрреволюційної організації». 13 березня 1938 був засуджений до смертної кари і 15 березня розстріляний на Комунарському полігоні. В 1957 році було подано заявку на реабілітацію Рикова, але її відхилили. Риков був повністю реабілітований Головною Військовою прокуратурою СРСР у 1988. В тому ж році відновлений в КПРС.

Висловлювання[ред. | ред. код]

«…Колоніальна політика, наприклад, Великої Британії, полягає у розвитку метрополії за рахунок колоній, а у нас — колоній за рахунок метрополії»[4]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Ніна Семенівна Маршак (Рикова) (1884, Ростов-на-Дону — 1938), тітка драматурга Михайла Шатрова (Маршака), до Рикова була одружена з Йосипом П'ятницьким (Тарсісом), згодом діячем Комінтерну. Працювала начальником управління охорони здоров'я дітей Наркомздоров'я СРСР. В 1937 році була заарештована. За сучасними даними, розстріляна 4 березня 1938 р. За офіційною радянською версією, померла в таборах 1942 року.

Дочка — Наталія Олексіївна Перлі-Рикова (народилась 22 серпня 1916), в 1939, 1946 і 1950 роках була засуджена ВЗГ. 18 років провела в таборах. Реабілітована в 1956 р.

Нагороди[ред. | ред. код]

Названі на честь Рикова[ред. | ред. код]

  • На честь А. І. Рикова було названо місто Риково Донецької області, потім була відновлена колишня назва Єнакієве
  • Прижиттєво на честь Рикова в 1928 році були перейменовані чотири номерні Істомінські вулиці в Москві. У 1937—1938 рр.. вулиці мали колишню назву — Істомінські; пізніше були перейменовані по сусідній вулиці Восьмого Березня в 1-4-ті вулиці Восьмого Березня. Наразі, з номерних вулиць збереглися лише 1-а і 4-а.
  • На честь А. І. Рикова відповідно до закону України від 09.04.2015 № 317-VIII, 12.05.2016 року було перейменовано селище міского типу Партизани Генічеського району Херсонської області на Риково. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1353-19
  • Тридцятиградусну горілку в народі називали «риковкою»

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • А. И. Рыков. Избранные произведения. Экономика, 1990 г. ISBN 5-282-00797-5
  • Дмитрий Шелестов. Время Алексея Рыкова. Прогресс, 1990 г. ISBN 5-01-001936-1

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (з передмови до «Вибрані твори», М. Економіка, 1990 ")
  2. (з передмови до «Вибрані твори», М. Економіка, 1990)
  3. рос. «О мероприятиях по укреплению социалистического переустройства сельского хозяйства в районах сплошной коллективизации и по борьбе с кулачеством»
  4. (Председатель СНК СССР А. И. Рыков, 1920-е годы) [1].
  5. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник:
Володимир Ілліч Ленін
Coat of arms of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1956-1978).svg

Голова Ради Народних Комісарів РСФСР
21 січня 1924 — травень1929

Наступник:
Сирцов Сергій Іванович
Попередник:
Володимир Ілліч Ленін
State Emblem of the Soviet Union.svg

Голова Ради народних комісарів СРСР
1922 — 19 грудня 1930

Наступник:
Молотов В'ячеслав Михайлович