Шиацу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шиацу
CMNS: Шиацу у Вікісховищі

Шиацу (яп. 指 圧 сіацу, від 指 [сі] «палець» + 圧 [ацу] «натиснення»; ромадзі shiatsu) — японський варіант точкового масажу, вид альтернативної медицини — мануальна техніка акупресури, створена в Японії Т. Намікосі в 1912 році.

Історія[ред. | ред. код]

Шиацу еволюціонував з анми, японського стилю масажу, розробленого в 1320 році Акаші Кан Ічі.[1][2] Анма популяризувалася в сімнадцятому столітті акупунктуристом Сугияма Вайші; в той же час з'явилися перші книги з предмету, у тому числі Anma Tebiki («Посібник анма»).[3] Лікувальна техніка шиацу виникла на початку ХХ століття. Вона стала результатом того, що її творець Токудзіро Намікоші в семирічному віці повністю вилікував свою матір від ревматизму шляхом натискань пальцями на активні точки на тілі.

Вперше слово «шиацу» використав Темпаку Тамаі (англ. Tenpeki Tamai) приблизно у 1900 році. У 1925 році було створено Асоціацію терапевтів шиацу, з метою відокремлення шиацу від масажу анма.[4][5] Школа Намікоші навчала шиацу в рамках західної медичної науки. Студент і вчитель школи Намікоші, Шизуто Масунага, повернув шиацу до традиційної східної медицини та філософських рамок. Він заснував дзен шиацу, а також Іокай Шияцу Центр[6]. Інший учень Намикоші, Хіроші Нозакі заснував Хірон Шиацу[7], цілісну техніку шиацу, яка використовує інтуїтивно зрозумілі методи і духовний підхід до зцілення, який ідентифікує способи, як взяти на себе відповідальність за здорове і щасливе життя. Вона практикується в основному у Швейцарії, Франції та Італії, де його засновник відкрив кілька шкіл.[8]

Характеристика[ред. | ред. код]

З японської шиацу перекладаєтьс як «тиск пальця». Прийоми шиацу включають масаж пальцями, великими пальцями, долонями та ногами, акупресуру, допоміжну розтяжку.[9] Для вивчення пацієнта, практикуючий шиацу використовує пальпацію та, іноді, діагноз пульсу.

Міністерство охорони здоров'я Японії визначає шиацу як «форму маніпуляцій великими пальцями, пальцями і долонями без використання приладів, механічних або інших, щоб застосувати тиск на людську шкіру, для виправлення внутрішніх дисфункцій, підтримки здоров'я, а також лікування конкретних захворювань. Методи, використовувані в шиацу, включають розтяжку, утримування і найчастіше, нахил маси тіла в різні точки вздовж ключових каналів».[10]

Стандарти використання[ред. | ред. код]

В Японії будь-яка людина, який практикує шиацу-терапію, повинна мати ліцензію Міністерства охорони здоров'я. Для того щоб стати шиацу-практиком, необхідно вчитися шиацу-терапії не менше 3 років (або 2200 годин за освітньою програмою) в університетах або коледжах, які узаконені Міністерством охорони здоров'я, а потім здати національний іспит для отримання ліцензії. «Шиацу-практик» — назва, яке нещодавно була запропонована міжнародною стандартизованою ліцензією шиацу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jōya, Moku (1985). Mock Jōya's Things Japanese. The Japan Times. с. 55. 
  2. Fu ren da xue (Beijing, China). Ren lei xue bo wu guan; S.V.D. Research Institute; Society of the Divine Word (1962). Folklore studies. с. 235. Процитовано 11 May 2012. 
  3. Kaneko, DoAnn T (2006). Shiatsu Anma Therapy. ISBN 9780977212804. 
  4. Anderson, Sandra K. (2008). The Practice of Shiatsu. Mosby Elsevier. с. 12. ISBN 978-0-323-04580-3. 
  5. Stillerman, Elaine (2009). Modalities for Massage and Bodywork. Mosby. с. 281–300. ISBN 032305255X. 
  6. Jarmey, Chris; Mojay, Gabriel (1991). Shiatsu: The Complete Guide. Thorsons. с. 6. ISBN 9780722522431. 
  7. Hiron Shiatsu
  8. Archived copy. Архів оригіналу за 2016-03-04. Процитовано 2016-01-03. 
  9. Jarmey, Chris; Mojay, Gabriel (1991). Shiatsu: The Complete Guide. Thorsons. с. 8. ISBN 9780722522431. «Shiatsu therapy is a form of manipulation administered by the thumbs, fingers and palms, without the use of any instrument, mechanical or otherwise, to apply pressure to the human skin» 
  10. https://www.mhlw.go.jp/english/