Шимков Іван Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шимков Іван Федорович
Народився1803 або 1804
Михнівка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія
Помер23 серпня 1836(1836-08-23)
Батуринська слобода, Верхньудинський округ, Іркутська губернія
ПохованняБурятія
Країна Російська імперія
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Військове званняпрапорщик
Шимков Іван Федорович, грудень 1832 — січень 1833 року. Акварель Бестужева М.О. Автограф Івана Шимкова
Могила Шимкова

Шимков Іван Федорович (рос. Иван Федорович Шимков, 1803 або 180423 серпня 1836) — декабрист, прапорщик Саратовського піхотного полку.

Родина

[ред. | ред. код]

З дворян Полтавської губернії. Народився в с. Михнівка Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Батько — статський радник Федір Шимков, мати Марія. Навчався в Харківському університеті.

Військова служба

[ред. | ред. код]

На службу вступив підпрапорщиком в Алексопольський піхотний полк у липні 1820 року, портупей-прапорщик — 10 серпня 1823 року, прапорщик, переведений у Саратовський піхотний полк — 20 травня 1824 року.

Декабрист

[ред. | ред. код]

Член Товариства об'єднаних слов'ян з 1825 року. Наказ про арешт від 5 лютого 1826 року, заарештований за місцем служби в 2 армії — 14 лютого 1826 року, доставлений з Житомира до Петербурга на головну гауптвахту — 21 лютого 1826 року, 22 лютого переведений у Петропавловську фортецю.

Каторга

[ред. | ред. код]

Визнаний винним у тому, що знав мету товариства щодо введення республіканського правління. Був на нараді у Андрієвича, де присягнув на образі сприяти поваленню монархії.[1] Засуджений за IV розрядом і по конфірмації 10 липня 1826 року, винесено вирок про каторжні роботи на 12 років. Термін скорочений до 8 років — 22 серпня 1826 року. Відправлений з Петропавлівської фортеці до Сибіру — 27 січня 1827 року. Доставлений у Читинський острог — 17 березня 1827 року, прибув у Петровський завод у вересні 1830 року.

Заслання

[ред. | ред. код]

Після відбуття терміну направлений на поселення в Батуринську слободу Верхньоудинського округу Іркутської губернії (нині село Батурино, Прибайкальський район, Бурятія). У 1834 році безрезультатно клопотав про переведення в Мінусинськ. Помер у Батуринській слободі.

У 1836 році просив про дозвіл одружитися з Феклою Дементіївною Батуріною, яка протягом 3 років допомагала йому у веденні господарства, шлюб не відбувся через смерть Шимкова. За заповітом все своє майно залишив нареченій.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Алфавит членам бывших злоумышленных тайных обществ и лицам, прикосновенным к делу, произведенному высочайше учрежденною 17-го декабря 1825-го года Следственною Комиссиею составлен 1827-го года. //Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988,с.339

Джерела

[ред. | ред. код]