Школа Нансі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Школа Нансі
Дата створення / заснування 1901
Місце розташування Нансі
CMNS: Школа Нансі у Вікісховищі
Музей школи Нансі

Школа Нансі (фр. L’Ecole de Nancy) — гурт митців стилю Ар-Нуво, який працював у місті Нансі у період 1890 по 1914 рік. Також до Школи Нансі зараховують мистецькі артілі, що виникли в столиці Лотарингії в період модерну на межі XIXXX століть, де виробляли меблі, посуд, світильники, віконні вітражі та ювелірні прикраси, а також проєктували житлові та офіційні споруди.

Історія створення[ред. | ред. код]

В 1874 видатний французький художник, майстер виробництва скла та дизайнер меблів Еміль Галле заснував у своєму рідному місті Нансі гутальню та при ній школу для майбутніх майстрів. В 1878 Жан Дом (Даум) придбав у цьому ж місті стару гутальню, якою в 1887 почав керувати його син — Антонін Дом (1864—1930). З ним працював його брат Огюст (1853—1909). Після успіху Еміля Галле на Всесвітній виставці 1889 у Парижі брати Дом вирішили звернутися до «нового стилю» — ар-нуво. Вони почали випускати вироби зі скла з флоральним (рослинним) декором, схожі на вироби Галле. Брати Дом використовували травлення багатошарового скла, розпис, піскоструминну обробку, гравірування[1].

В 1883 Галле відкрив у Нансі меблеве виробництво. В 1901 група художників створила у столиці Лотарингії «Місцеве об'єднання промислових мистецтв» (Alliance provinciale des Industries d'Arts). Художники не вживали термін «школа», вони називали себе «союзом ремісників», слідуючи естетичній теорії Вільяма Морріса та його руху «Мистецтва і ремесла», організованого ним за типом ремісничих гільдій середньовіччя. Майстри Нансі прагнули відродити ремісничі традиції старої Лотарингії, ручну працю, а також відобразити ідеї ар-нуво.

В 1901 Еміля Галле обрали президентом Художньої школи Нансі. Віце-президентом став Антонін Дом. Після смерті Галле в 1904 Антонін здобув посаду президента школи. Художники Нансі зображували на своїх виробах — меблях, склі, кераміці — характерні для культури модерну рослинні мотиви, феніксів і павичів, папороть і лотаринзький шестикінечний хрест — символ їхньої країни, а також троянду, символ «нескінченної краси життя»[2].

У школі Нансі працювали і такі відомі художники як Анрі Берже, Ежен Воллан, Луї Мажорель, Віктор Пруве. Мажорель створював оригінальні зразки меблів з декором у техніці інкрустації перламутром і маркетрі з цінних порід дерева. Пруве працював в Парижі, випускав меблі в стилі ар-нуво, вироби зі скла, світильники та ювелірні прикраси. У 1904 він повернувся в Нансі, а в 1918 очолив там же Школу витончених мистецтв. Його син Жан Пруве (19011984), архітектор-декоратор, дизайнер інтер'єру та меблів, після «Міжнародної виставки сучасних декоративних і промислових мистецтв» (Exposition Internationale des Arts Décoratifs et Industriels Modernes) у 1925 в Парижі, що ознаменувала народження стилю ар деко (від Arts Décoratifs), також змінив свій стиль.

Гутальня Галле діяла до 1931. Завод братів Дом існує дотепер.

1964 у Нансі створено Музей школи Нансі.

Галерея[ред. | ред. код]

Вироби зі скла[ред. | ред. код]

Меблі[ред. | ред. код]

Вітражі[ред. | ред. код]

Архітектура[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Власов В. Г.. Нанси школа // Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства. В 10 т. — СПб.: Азбука-Классика. — Т. VI, 2007. — С. 48—50
  2. «Лотарингские орхидеи…». Искусство Эмиля Галле и братьев Дом. Каталог выставки. — СПб.: Славия, 1999. — Предисловие Т. В. Раппе. — С. 6