Гільдія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гíльдія (від нім. Gilde — корпорація) — в Західній Європі в період раннього середньовіччя різні об'єднання  — взаємодопомоги, релігійні, політичні; в XII — XV століттях корпорації купців (в Англії також ремісників), цехи, що захищали інтереси своїх членів, які домагалися правових і митних пільг.

Купецькі гільдії[ред.ред. код]

Купецькі гільдії – корпоративні організації торговців у Західній Європі. Почали створюватися наприкінці 11 – на поч. 12 ст. в Англії, Німеччині, Франції, Фландрії (історична область у Зах. Європі, осн. частина якої входить нині до складу Бельгії, решта – до Франції і Нідерландів). Тоді купці окремих міст як центрів міжнар. і внутр. торгівлі почали об'єднуватися в гільдії з метою охорони своїх товарів від грабіжницьких нападів, для цього вони створювали збройні загони, надавали одні одним взаємодопомогу у випадках стихійних лих та катастроф, спільно добивалися вигідних умов для збуту своїх товарів у торг. містах і портах, пільгових мит, монопольної роздрібної торгівлі. На чолі західноєвропейських К.г. стояли старійшини з помічниками і виборною радою. У пізньому середньовіччі К.г. діяли під вивісками торг. компаній.

У Київській Русі[ред.ред. код]

У Київській Русі корпоративні купецькі орг-ції у великих торг. центрах відомі з 12 ст. під назвою "сотні" або "ста". Внаслідок монголо-татарської навали та роздроблення земель на окремі князівства процес розвитку самоорганізації місц. купецтва фактично призупинився. Протягом 14–18 ст. торг. промисел на укр. землях, що втратили самостійність і підпали під владу Польщі, Литви та Рос. д-ви (з 1721 – Російська імперія), провадили здебільшого не професійні купці, а шляхта, магнати і козацька старшина. Вони монополізували міжнар. торгівлю. Конкурентами для них були іноз. купці, що осіли по укр. містах. Внутр. торгівля перейшла до рук міськ. нас. – міщан. Останні створювали цехи, а також своєрідні братства, що діяли за статутами. Найдавнішими такими братствами були Віленське та Львівське (1-ша пол. 16 ст.). Ці корпоративні орг-ції дбали про якість продукції, боролися з конкурентами, вишукували засоби для вигідного збуту товарів. Відомим свого часу було Ніжин. торг. братство. За універсалом Б.Хмельницького від 5 трав. 1657 воно було звільнене від сплати мита та мало ін. пільги. Ці привілеї були підтверджені пізнішими грамотами ін. укр. гетьманів та владик.

До поширення загальноімперських законів на укр. землях торг. промисел тут був вільний від юридично-правових обмежень, а термін "гільдія" не вживався. Торгівлею могли займатися представники будь-якого стану, сплативши відповідне мито.

У Російській державі[ред.ред. код]

У Російській державі термін "гільдії" з'явився вперше в регламенті Комерц-колегії 1719. Законодавче оформлення гільдій відбулося тут 1721 як станових, а не корпоративних орг-цій і було пов'язане з суто фіскальними інтересами д-ви. Тоді міське нас. було розділене на "регулярне" і "нерегулярне". Регулярне, у свою чергу, було поділене на дві гільдії. До 1-ї входили банкіри, знатні купці, лікарі, аптекарі, шкіпери купецьких кораблів, окремі категорії ремісників; до 2-ї – дрібні торговці та ремісники. 1742 купецтво як окремий стан було розділено на три гільдії. Належність до купецтва обумовлювалася обов'язковим записом до однієї з цих гільдій. Згідно з Маніфестом імп. Катерини II від 17 берез. 1775, купецтво як стан поділялося також на привілейоване гільдійне купецтво і на належних до стану міщан торговців. До "привілейованих" входили купці, які мали капітал від 500 рублів. Їхні права і обов'язки визначалися Жалуваною грамотою містам 1785. Купецтво звільнялося від подушних податків (див. Подушне), а замість рекрутської повинності сплачувало певний внесок. Великі купці, які мали більше 50 тис. рублів капіталу, були виділені в імените купецтво й отримували пріоритетне право вести закордонну торгівлю.

К.г. створювали купецькі товариства, які завідували становими справами, обирали щорічно купецького старосту і його товаришів (заступників). Староста займався розкладкою податків і зборів, громад. і міськ. повинностями купецького стану.

Із поширенням у 18 ст. на укр. землях, що ввійшли до складу Рос. д-ви, рос. законодавства, місц. торговці мусили записуватися до К.г. зі сплатою особливого збору, запровадженого повсюдно в Рос. імперії з 1785.

З розвитком економіки ценз розподілу за гільдіями у Рос. імперії зріс. Водночас під тиском збільшення обсягів торгівлі, якою займалися селяни, роль К.г. почала зменшуватися. За указом імп. Олександра II 1863 набув чинності новий закон, змінений 1865, згідно з яким 3-тя гільдія купців ліквідовувалася, а на заняття промислом вводився спец. збір. Для заняття торгівлею достатньо було придбати промислове посвідчення. Водночас той, хто мав посвідчення купця, мусив купувати також посвідчення на заняття промислом. Від 1898 купецькі гільдійські свідоцтва почали надавати добровільно лише тим особам, які бажали здобути станові права купецтва.

Після встановлення на землях колиш. Рос. імперії рад. влади становий поділ сусп-ва було ліквідовано, і, відповідно, були ліквідовані купецькі гільдії.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]