Ісландський шпат
| Ісландський шпат | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Хімічна формула | CaCO3 |
| Клас мінералу | карбонати |
| Підклас | Кальцит |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний або жовтий |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Твердість | 3 |
| Інші характеристики | |
| Типова місцевість | густина |
 Ісландський шпат у Вікісховищі | |
Ісла́ндський шпат (рос. исландский шпат; англ. Iceland spar; нім. Islandspat m, Isländischer Spat m, Doppelspat m) — мінерал класу карбонатів, прозорий крупнокристалічний різновид кальциту; цінна оптична сировина.
Безбарвний або забарвлений головним чином в жовтий колір за рахунок незначних домішок заліза, марганцю і, можливо, бітумів.
Характерний різким двозаломленням.
Утворюється з гідротермальних бікарбонатно-хлоридних розчинів у порожнинах основних ефузивних і карбонатних порід.
Головне промислове значення мають поствулканічні родовища трапових формацій древніх платформ (Сибіру, Південної Африки).
Використовується в оптичних і оптичноелектронних системах для поляризації світла і управління світловими потоками.
Виділяють 2 групи сировини: «А» — для роботи в широкому світловому діапазоні і «В» — тільки в червоному та ІЧ-світлі. Крім того, за якістю виділяють 3 сорти ісландського шпату. Родовища у Сибіру, на Кавказі, у ПАР, Ісландії.
Розробляються відкритим способом з обмеженим застосуванням вибухових речовин.
Зі значною ймовірністю поляризаційні властивості саме ісландського шпату вікінги використовували для навігації. В багатьох середньовічних ісландських літописах згадується, що вікінги під час плавання у відкритому морі в похмурі дні використовували так званий «сонячний камінь[is]» (ісл. sólarsteinn). Безбарвний прозорий кальцит з різким двозаломленням; безбарвний або блідожовтого, рожевого чи блакитного кольору; знайдений в пустотах долериту поблизу Гельгустадір, Ескіфйордур, Ісландія.
У 2-й половині 2000-х років мадярський дослідник Др. Ґабор Хорват (угор. Gábor Horváth) з Будапештського університету з колегами з кількох країн, впродовж кількох років аналізували можливість визначення місцезнаходження Сонця середньовічними вікінгами. За помірної хмарності з доброю точністю вдавалося визначити напрям на Сонце. Проте за значної суцільної хмарності — точність різко падала. Коли ж виникав навіть незначний просвіт у хмарах з будь-якої сторони, то ставало можливим одразу зорієнтуватися.
Камінь спершу «відкалібровували» за ясної погоди визначали затемнені та світліші місця та їх розташування щодо Сонця, та робилася помітки на камені, що в подальшому дозволяло визначати напрям на світило і при сильно розсіяному промінні.[1]
- ↑ Лєонід Попов (2 лютого 2011). Стаття "Сонячний камінь зрівняв вікінгів та бджіл" ((рос.)) . на науково-популярному сайті membrana.ru. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 4 лютого 2011.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ісландський шпат // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ісландський шпат // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
