Шуламіт Кацнельсон
| Шуламіт Кацнельсон | |
|---|---|
| שולמית כצנלסון | |
 Шимон Перес вручає Шуламіт Кацнельсон Премію Ізраїлю . 1986 рік | |
| Народилася |
17 серпня 1919 Женева, Швейцарія |
| Померла |
6 серпня 1999 (79 років) Нетанья, HaSharon subdistrictd, Центральний округ, Ізраїль |
| Поховання | цвинтар «Синедрія»d |
| Країна |
 Ізраїль |
| Діяльність | вихователька, активістка, вчителька |
| Alma mater | Університет Мічигану |
| Мати | Батшева Кацнельсон |
| Нагороди |
 |
Шуламіт Кацнельсон (івр. שולמית כצנלסון; 17 серпня 1919, Женева, Швейцарія — 6 серпня 1999, Нетанья, Ізраїль) — новаторка ізраїльської педагогіки та засновниця ульпанів (студій вивчення івриту), яка прагнула об'єднати євреїв та арабів шляхом вивчення мови.
Біографія[ред. | ред. код]
Шуламіт Кацнельсон народилася в Женеві, Швейцарія. Її мати Батшева Кацнельсон (уродженка міста Бар) згодом стала депутатомКнесету, а її дядько Залман Шазар — третім президентом Ізраїлю. Її батько, доктор Реувен Кацнельсон, також був добре відомий своїми дослідженнями в галузі охорони здоров'я та соціальної роботи[1]. У 1921 році емігрувала з родиною до Палестини. Вона закінчила середню школу та учительський коледж в Єрусалимі та здобула ступінь магістра з соціальної роботи в Мічиганському університеті в Ен-Арбор[2].
У 1951 році вона заснувала ульпан Аківа, місцеву мовну школу в Нетаньї — один із перших трьох ульпанів в Ізраїлі[3]. Вона майже 50 років керувала цією школою, де євреїв та арабів заохочували пізнавати один одного, говорити мовою один одного та дізнаватися про історію та культуру один одного[4]. У багатьох учнів в школі склались дружні стосунки на все життя.[2].
Шуламіт Кацнельсон померла від серцевого нападу в своєму будинку в Нетаньї 6 серпня 1999 року[2].
Нагороди та визнання[ред. | ред. код]
У 1986 році за свої зусилля щодо поліпшення єврейсько-арабських відносин Кацнельсон отримала найвищу національну нагороду, Державну премію Ізраїлю. В 1983 році вона отримала премію спікера Кнесету та була номінована на Нобелівську премію миру в 1992 і 1993 роках[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Shulamith Katznelson. Jewish Women's Archive. (англ.)
- ↑ а б в Katznelson, Shulamit (1919–1999). Women in World History: A Biographical Encyclopedia. Gale. 2002. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. (англ.)
- ↑ а б Katznelson, Shulamit. Encyclopaedia Judaica. Gale. 2007. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. (англ.)
- ↑ Lifelong Education in Israel, Adult Education and the Arab Population in Israel, Yaakov Malkin, ed. Kalman Yaron, p.119 (англ.)
|
