Шумило Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шумило Анатолій Іванович
 Солдат
Загальна інформація
Народження2 квітня 1977(1977-04-02)
Михайло-Лукашеве
Смерть17 лютого 2015(2015-02-17) (37 років)
Чорнухине
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Анато́лій Іва́нович Шуми́ло (2 квітня 1977(19770402) — 17 лютого 2015) — солдат Збройних сил України[1], учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Виріс в багатодітній родині, його мама сама виростила сімох дітей. Закінчив ПТУ, відслужив строкову службу в армії. Від 1996 року працював у КП «Водоканал» Запорізької міської ради — слюсар, тракторист, машиніст екскаватора; проживав у місті Вільнянськ.

Мобілізований 28 серпня 2014 року. Солдат, розвідник 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

17 лютого 2015-го в бою поблизу Чорнухиного зазнав поранення, несумісного із життям.

Похований 5 березня 2015-го в селі Новомихайлівське, де проживає його родина.

Без Анатолія лишилися мама й донька.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
  • орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 27.11.2017 № 514-н)[3].
  • на будівлі Михайло-Лукашівської школи, вихованцем якої був Анатолій Шумило, встановлено пам'ятну дошку.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Шумило Анатолій Іванович — Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека (ru-RU) . Процитовано 1 лютого 2022.
  2. Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. Нагороджені особи ІІІ ступенем | Запорізька обласна рада. zor.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 1 лютого 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]