Щербачов Дмитро Григорович

Дмитро Григорович Щербачов
Генерал від інфантерії
Загальна інформація
Народження	6 лютого 1857(1857-02-06) Російська імперія
Смерть	18 січня 1932(1932-01-18) (74 роки) Ніцца,  Франція
Поховання	Російський цвинтар Кокад
Alma Mater	Академія Генерального штабу
Військова служба
Приналежність	Гетьманат
Війни / битви	Перша світова війна Українська революція
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря

Дмитро Григорович Щербачов (6 (18) лютого 1857 або 18 лютого 1857(1857-02-18) , Російська імперія  — 18 січня 1932(1932-01-18) , Ніцца ) — військовий діяч Російської імперії та періоду Української революції, генерал від інфантерії.

Біографія

Військову освіту здобув у Орловській військовій гімназії, Олександрівському військовому училищі (1876), Михайлівському артилерійському училищі.

Служив у гвардійській кінно-гарматній бригаді. У 1884 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу, обіймав посади старшого ад'ютанта штабу 2-ї гвардійської піхотної дивізії, штаб-офіцера Санкт-Петербурзького військового округу, начальника штабу 2-ї гвардійської піхотної дивізії, командира лейб-гвардії Павлівського полку.

З 1903 року  — генерал-майор. Невдовзі призначений командиром 1-ї Фінської бригади, відтак начальником Миколаївської військової академії (1907—1912). З 1908 року — генерал-лейтенант.

У часі Кривавої неділі 9 січня 1905 року у Петрограді Щербачов командував особливим гвардійським загоном. Загін Щербачова розігнав робочу демонстрацію на Невському проспекті. Брав участь у придушенні заворушень в Кронштадті і бунту лейб-гвардії Саперного батальйону.

Роки Першої Світової Війни

У роки Першої світової війни 1914-1918 рр. - командир 9-го армійського корпусу, командувач 11-ї і 7-ї армій Південно-Західного фронту, помічник головнокомандувача (фактичний головнокомандувач) арміями Румунського фронту (1917).

Корпус Щербачова брав участь у Галицькій битві в складі 3-ї армії Південно-Західного фронту. Після успішних боїв на Золотій і Гнилий Липі проявив ініціативу і окупував Львів, за що нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня. У середині вересня 1914 року очолив облоговий загін (дивізій) фортеці Перемишль. 24 вересня (7 жовтня) провів невдалий штурм фортеці, і 8 жовтня облоговий загін генерала Щербачова був розформований.

Під його командуванням армія брала участь у Карпатській операції та великому відступі 1915 року, що почався після Горлицького прориву. Щербачову вдалося успішно відвести свою армію на Дністер і завдати сильний контрудар Південній німецької армії; за цю одиноку перемогу під час загального відступу генерал Щербачов нагороджений орденом Святого Георгія 3-го ступеня.

Після Лютневої революції, співпраця із Українською Центральною Радою

Після Лютневої революції 1917 в Росії й утворення Української Центральної Ради зустрівся з Генеральним секретарем військових справ Симоном Петлюрою, і в листопаді 1917 року очолив Український фронт (об'єднаний Румунський та Південно-Західний фронти).

Після Жовтневого збройного перевороту Щербачову вдалося на певний час стримати розкладання військ фронту під впливом революційних подій і більшовицької агітації. Домігся того, що фронтовий комітет 30 жовтня 1917 ухвалив рішення про невизнання радянської влади. 13 січня 1918 року Щербачов постановою РНК РСФСР оголошувався «ворогом народу» і «поза законом».

Енергійно проводив націоналізацію (в тому числі українізацію) російських частин Румунського фронту.

Перехід на сторону білогвардійсього руху

Не був підтриманий урядом УНР, який фактично взяв курс на ліквідацію регулярного війська й утвердження міліційної системи. Вороже поставився до 4-го Універсалу Центральної ради, після чого склав з себе повноваження командувача Румунського фронту. Взимку 1918 року виїхав до Одеси. Вступив до Комітету Південної України, який підтримав генерала Антона Денікіна — весною 1920 року увійшов до уряду Петра Врангеля в Криму.

На Паризькій мирній конференції 1919-1920 р. представляв уряд білої Росії. На початку 1920-х років перебував у Чехословаччині та Сербії, де формував російські військові частини, опікувався інтернованими. Помер у Парижі, похований на російському цвинтарі Кокад.

Нагороджений орденом Святого Володимира, орденом Почесного легіону, орденом Святої Ганни, офіцерською Георгіївською зброєю.

Джерела

• Довідник з історії України [Архівовано 14 лютого 2008 у Wayback Machine.]
• Щербачов Дмитро Григорович