Юрій Кароль Глібович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юрій Миколайович Глібович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Глібович
пол. Jerzy Karol Hlebowicz
Народився бл. 1605
Помер 18 квітня 1669
Заславль
Громадянство Річ Посполита
Національність білорус
Діяльність дипломат
Титул граф Заславський
Посада воєвода Віленський
Термін 1668—1669 роки
Попередник Михайло Казимир Радзивілл
Наступник Михайло Казимир Пац
Конфесія католицтво
Рід Глібовичі
Батько Миколай Глібович
Мати Марцебелла Анна Корецька
У шлюбі з Катерина Радзивілл
Діти 2 доньки
Герб

Юрій Кароль Глібович (*бл. 1605 — 18 квітня 1669) — державний та військовий діяч, урядник, дипломат Речі Посполитої.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з білоруського магнатського роду Глібовичів гербу Леліва. Син Миколая Глібовича, воєводи смоленського, та Марцебелли Анни Корецької. Народився близько 1605 року. Спочатку отримав домашню освіту. Потім навчався у Болонському і Лейденському університетах.

1630 році надав фундуш на костел і кляштор бернардинського монастиря в родинному замку Дубровно. У 1633 році стає старостою анікштанським і радошковицьким. У червні 1639 році отримав посаду королівського подчашего. Того ж року призначено підскарбієм литовським.

У 1640 році одружився на представниці роду Радзивіллів. У 1643 році призначений воєводою смоленським та стольником великим литовським. Багато часу приділяв зміцненню фортифікацій Смоленська, на час відставивши заради цього політичні справи в Вільно, Кракові та Варшаві, де з'являвся рідко.

У березні 1644 року і в 1645 році брав активну участь в засіданнях Сенату Речі Посполитої. Під час бескоролів'я у 1648 році (після смерті Владислава IV) приїхав до Кракова в листопаді, щоб взяти участь у виборах і підписати елекційних диплом Яна Казимира Вази. Під час коронації сейму підіймав для обговорення питання щодо оборони Смоленська.

У 1650 році брав участь в роботі створеної в Вільно комісії з питань фінансування армії Великого князівства Литовського. У 1651 році був комісаром при укладення Білоцерковського миру з Богданом Хмельницьким. У 1653 році призначений генеральним старостою жемайтським.

Брав участь у військових діях проти Московського царства, війська якого вдерлися до Великого князівства Литовського. У 1655 році визнав владу короля Швеції, в числі інших підписав Кейданську унію. З 1659 року перебував у листуванні з Богуславом Радзивіллом з приводу володінь останнього на території Великого князівства Литовського. Того ж року вів перемовини з гетьманом Іваном Виговським.

У 1660, 1662, 1664 роках комісаром брав участь в дипломатичних і мирних переговорах з Московським царством. У 1663 році стає маршалком Головного Трибуналу Великого князівства Литовського. У складі делегації Речі Посполитої підписав Андрусівське перемир'я в січні 1667 року, за оцінками сучасників зіграв значну роль в його укладенні.

У 1668 році, в тому числі в нагороду за укладення Андрусівського перемир'я, Глібович призначений воєводою віленським. Помер у 1669 році.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Катерина, донька Кшиштофа Радзивілла, польного гетьмана литовського

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Заяц Ю. А. Заславль X—XVIII веков (историко-археологический очерк). — Мн.: Наука и техника, 1987. (рос.)
  • Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku spisy opracowali Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba, Kórnik 1994, s. 188, 166.