Юхан Борген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юхан Борген
норв. Johan Borgen
Portrett av Johan Borgen.jpg
Ім'я при народженні норв. Johan Collett Müller Borgen
Псевдонім Mumle Gåsegg
Народився 28 квітня 1902(1902-04-28)[1][2][…]
Христіанія[d], Норвегія
Помер 16 жовтня 1979(1979-10-16)[1][2][…] (77 років), 15 жовтня 1979(1979-10-15)[5] (77 років) або 16 листопада 1979(1979-11-16)[6] (77 років)
Hvalerd, Естфол, Норвегія[7]
Країна Flag of Norway.svg Норвегія[8][9][10]
Діяльність письменник, літературний критик, журналіст, драматург, публіцист, критик
Мова творів норвезька[11]
Роки активності з 1925
Жанр роман і оповідання
У шлюбі з Annemarta Borgend[5]
Діти Brett Borgend і Ane Borgend[12]
Нагороди

CMNS: Юхан Борген у Вікісховищі

Юхан Борген (норв. Johan Borgen) 28 квітня 1902 Осло, Християнія — 16 жовтня 1979) — норвезький письменник, один з найбільших європейських письменників ХХ ст.

Син адвоката. Літературну діяльність почав, як журналіст. Збірники «Спостереження і заперечення» («Betraktninger og anfektelser», під псевд. Мумле Госегг, 1932) і  «60 Мумле Госегг» («60 Mumle Gåsegg», 1936), направлені головним чином проти буржуазного лицемірства, принесли Боргену репутацію одного з найкрупніших гумористів Норвегії. Перший роман Боргена «Підбиваючи підсумки» («Når alt kommer til alt», 1934) зображає рефлектуючого буржуазного інтелігента. В пєсах 30-х рр. «Конторшеф Лі» (1936), «Поки ми чекаємо» (1938) та ін. Борген показав себе майстром психологічного аналізу. Під час 2-ї Світової війни емігрував у Швецію, де написав «Літа немає і не буде» («Ingen sommer», Стокгольм, 1944, в Осло вид. в 1946) про настрої норвезької інтелігенції під час окупації. В романі «Стежка кохання» (1946) Борген засуджує пасивність частини інтелігенції, ворожої до фашизму. В трилогії «Маленький лорд» («Lillelord», 1955), «Темні воды» («De mørke kilder» ,1956) и «Тепер йому не втекти» («Vi har ham nå», 1957) найвідомішому його творі, показане формування, розвиток та крах особистості головного героя. В романі «Я» («Jeg», 1959) Борген віддав шану методу фрейдистського психоаналізу.

 Твори[ред. | ред. код]

  • Dager på Grini, [Oslo], 1945;
  • Noveller i utvalg. 1936—1961, Oslo, 1961;
  • Blåtind, Oslo, 1964;
  • Ord gjennom år. Essays, Oslo, 1966;
  • Trær alene i skogen, Oslo, 1969.

Література[ред. | ред. код]

  • Суриц Е., Заключительная часть трилогии Боргена, «Иностранная литература», 1958, № 8;
  • Houm Ph., Norges litteratur fra 1914 til 1950 årene, Oslo, 1955;
  • Nag М., J. Borgen — ord-kunstner og kjemper, «Friheten», 1962, 4 mai.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Борген Юхан // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 163. — ISBN 966-692-578-8.