Івар Лу-Юганссон

Івар Лу-Юганссон
швед. Ivar Lo-Johansson
Івар Лу-Юганссон. 1940 рік
Ім'я при народженні	Карл Івар Янссон — швед. Karl Ivar Jansson
Псевдонім	Івар Лу-Юганссон
Народився	23 лютого 1901(1901-02-23) Есму, Стокгольмський лен, Швеція
Помер	11 квітня 1990(1990-04-11) (89 років) Стокгольм, Швеція
Поховання	Скугсчюркогорден
Громадянство	Швеція
Національність	швед
Діяльність	письменник
Мова творів	шведська
Роки активності	1927–1990
Жанр	роман, повість, оповідання
Батько	Johan Gottfrid Janssond
Мати	Anna Lovisa Anderssond
Премії	див. у тексті статті
Івар Лу-Юганссон у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Ukrcenter= |Примітки=

Івар Лу-Юганссон на селі. Орієнтовно 1940 рік.

Івар Лу-Юганссон промовляє на Єрдеті 1 травня 1956 року.

Оселя Івара Лу-Юганссона (будинок № 21 на вулиці Бастуґатан. Тепер це його музей.

Бюст Івара Лу-Юганссона, поставлений у парку, названому іменем цього письменника.

І́вар Лу-Ю́ганссон, Карл І́вар Я́нссон або ж Карл Івар Лу (швед. Ivar Lo-Johansson, Karl Ivar Jansson, Karl Ivar Loe, *23 лютого 1901(19010223), Есму, Швеція — 11 квітня 1990, Стокгольм, Швеція) — шведський письменник. Перша частина подвійного прізвища, яким він підписував свої твори, — це так зване солдатське прізвисько. У шведській армії вживали такі прізвиська, щоб розрізняти численних однофамільців.

Життєпис і творчість

Івар Лу-Юганссон народився в місцевості Одала, неподалік міста Есму в Сермланді. Був пізньою дитиною: батьки Юган Ґоттфрід Янссон (1857–1932) і Анна Ловіса Андерсдоттер (1863–1937) одружилися ще 1884 року. 1909 року Івар склав іспит у школі Сленґкрука, що в Есму, й здобув початкову освіту у школі Вестра скула, що в місті Вестерганінґе. У 1911 році його родина придбала будинок Юрґордсрінд у Тунґельсті. З 1917 по 1918 Івар відвідував зимові курси при школі в Тунґельсті. У 1919–1921 роках працював поденником, лісорубом, посильним, листоношею й мандрівним торговцем. З 1920 по 1921 він навчався на загальноосвітніх курсах при школі у Вестерганінґе. 1922 року відбув військову повинність у Свейському піхотному полку. У 1922 — 1924 роках працював каменярем у Стокгольмі. Водночас підробляв як журналіст у Седертерні. 1923 року вимушено продано на аукціоні дім його батьків.

У 1925 році Івар вирушив у закордонну подорож, що тривала до 1929-го. Мешкав у Берліні й Парижі (там він, зокрема, познайомився з Ейвіндом Юнсоном, відвідав Італію, Іспанію, Велику Британію, жив серед циган в Угорщині. 1927 року в Парижі Івар Лу-Юганссон дебютував книжкою «Бродяче життя у Франції».

У 1931 році розпочалася співпраця Івара Лу з митцем Свеном Ексетом Ерікссоном в оформленні обкладинок письменникових творів, яка тривала три десятиліття. Наступного року вийшов перший роман «Мона померла». У 1933–1943 роках літератор видавав свій цикл про шведських наймитів та поденників, який почався з «На добраніч, земле» й закінчився на «Тракторі».

1934 року Лу-Юганссон переселяється в будинок № 21 на стокгольмській вулиці Бастуґатан, де жив до самої смерті. У 1936–1942 він подорожує в сільськогосподарських провінціях, тісно співпрацюючи з профспілковою газетою «Сільський робітник».

1937 року в Данії виходить збірка оповідань про життя наймитів. Письменникові твори починають виходити також у Норвегії. У 1940-му вийшов у світ перший слов'янський переклад — «На добраніч, земле» чеською мовою.

У 1941-му твори Лу-Юганссона вперше опубліковано великим накладом у так званих народних видавництвах. Це «Тільки мама» (ABF.s serie, 18 000 примірників) і збірка оповідань «Наймитське життя» (№ 6 у FiB:s folkböcker, 60 000 примірників).

1943 року режисер Єста Седерлунд екранізував «Вулицю Кунґсґатан».

У 1946-му з'явився перший переклад однією із світових мов — роман «Тільки мама» німецькою («Nur eine Mutter», Büchergilde Gutenberg, Цюрих).

1949 року в газеті Vi («Ми») друкуються репортажі Івара Лу-Юганссона і фотографа Свена Єрлоса про шведські богадільні. Тоді ж починаються радіопередачі на цю тему. Екранізовано твір «Тільки мама» (режисер Альф Шеберґ). У 1951–1960 роках літератор публікував цикл «Автобіографія пролетарського письменника», який починається романом «Неписьменний».

У 1952-му Івара Лу-Юганссона нагороджують медаллю БМФ під девізом «Твоя книжка, наш вибір», а наступного року він здобуває дві нагороди — шведсько-норвезьку Премію Доблоуґа і Велику заохочувальну літературну премію. Відомий своїми активними громадянськими позиціями, 1 травня 1956 року письменник виголосив на мітингу в Стокгольмі промову про Швецію-богадільню.

1960 року розпочато цикл світоглядних творів романом «Блакитна діва», у якому Івар Лу-Юганссон описав своє спільне життя з письменницею Сарою Лідман у другій половині 1950-х років.

У 1961 профспілка сільськогосподарських робітників засновує стипендію Івара Лу-Юганссона.

1964 року письменник став почесним доктором Уппсальського університету.

1966 року почалася тривала співпраця із Свеном Юнґбергом в оформленні обкладинок книжок Лу-Юганссона.

У 1978-му письменник розпочав цикл романів твором «Зрілість», який нагородили Літературною премією Північної ради. Цього ж року в Стокгольмі Ула Гольмґрен захистив докторську дисертацію. Уперше темою стала творчість Івара Лу-Юганссона.

1979 року в телебаченні показано екранізацію «На добраніч, земле».

У 1986-му засновано стипендіальний фонд Івара Лу-Юганссона, або ж Премію Івара Лу. Сам письменник і став першим лауреатом нагороди. Наприкінці цього року виявилося, що в нього задавнений цукровий діабет 2-го типу. Згодом лікарі констатували ще й рак простати. 11 квітня 1990 Лу-Юганссон помер у стокгольмській лікарні «Ершта». У його заповіті вказано про заснування літературної нагороди, названої іменем письменника, — Особистої премії Івара Лу-Юганссона. Розпорядниками фонду письменник призначив Спілку письменників Швеції, Шведську академію і АБФ.

Твори

• Vagabondliv i Frankrike (1927) — «Бродяче життя у Франції»
• Kolet i våld. Skisser från de engelska gruvarbetarnas värld (1928) — «Вугілля при владі. Нариси з життя англійських гірників»
• Ett lag historier (1928) — «Історії про закон»
• Nederstigen i dödsriket. Fem veckor i Londons fattigvärld (1929) — «Занепад у царстві смерті. П'ять тижнів у лондонському злиденному світі»
• Zigenare. En sommar på det hemlösa folkets vandringsstigar (1929) — «Циган. Літо мандрівки бездомних»
• Mina städers ansikten (1930) — «Лице моїх міст»
• Jag tvivlar på idrotten (1931) — «Маю сумніви про спорт»
• Ur klyvnadens tid (1931) — «Із розщепленого часу»
• Måna är död (1932) — «Мона померла»
• Godnatt, jord (1933) — «На добраніч, земле»
• Kungsgatan (1935) — «Вулиця Кунґсґатан»
• Statarna (1936–1937) — «Наймити»
• Jordproletärerna (1941) — «Земні пролетарі»
• Bara en mor (1939) — «Тільки мама»
• Traktorn (1943) — «Трактор»
• Geniet (1947) — «Геній»
• En proletärförfattares självbiografi (1951–1960) — «Автобіографія пролетарського письменника»
  • Analfabeten (1951) — «Неписьменний»
  • Gårdfarihandlaren (1953) — «Мандрівний торговець»
  • Stockholmaren (1954) — «Стокгольмець»
  • Journalisten (1956) — «Журналіст»
  • Författaren (1957) — «Письменник»
  • Socialisten (1958) — «Соціаліст»
  • Soldaten (1959) — «Солдат»
  • Proletärförfattaren (1960) — «Пролетарський письменник»
• Lyckan (1962) — «Щастя»
• Astronomens hus (1966) — «Астрономова домівка»
• Elektra. Kvinna år 2070 (1967) — «Електра. Жінка 2070 року»
• Passionssviten (1968–1972) — «Епос про страсті»
  • Passionerna (1968) — «Страсті»
  • Martyrerna (1968) — «Мученики»
  • Girigbukarna (1969) — «Скупці»
  • Karriäristerna (1969) — «Кар'єристи»
  • Vällustingarna (1970) — «Солодуни»
  • Lögnhalsarna (1971) — «Брехунці»
  • Vishetslärarna (1972) — «Наставники»
• Ordets makt (1973) (збірка оповідань із історичним мотивом) — «Сила слова»
• Furstarna (1974) — «Князі»
• Lastbara berättelser (1974) — «Розпусні оповідки»
• Memoarer (1978–1985) — «Мемуари»
  • Pubertet (1978) — «Зрілість»
  • Asfalt (1979) — «Асфальт»
  • Tröskeln (1982) — «Поріг»
  • Frihet (1985) — «Свобода»
• Till en författare (1988) — «Письменникові»
• Skriva för livet (1989) — «Писати про життя»
• Blå Jungfrun. En roman om diktens födelse (посмертно, 1990) — «Блакитна діва. Роман про народження поезії»
• Tisteldalen Dikter (посмертно, 1990) — «Вірші з реп'яхової долини»

Кіносценарії

• 1943 — Kungsgatan — «Вулиця Кунґсґатан»
• 1949 — Bara en mor — «Тільки мама»

Премії

• 1952 — Медаль БМФ
• 1953 — Премія Доблоуґа
• 1953 — Велика заохочувальна літературна премія
• 1973 — Премія Доблоуґа
• 1979 — Літературна премія Північної Ради (за автобіографічний роман «Зрілість»)
• 1982 — Медаль Геденвінда
• 1986 — Премія Івара Лу

Почесті

• 1961 — засновано стипендію Івара Лу-Юганссона
• 1964 — почесний докторат Уппсальського університету
• 1986 — засновано стипендіальний фонд Івара Лу-Юганссона (Премія Івара Лу)
• 1990 — у Стокгольмі іменем Івара Лу названо парк
• 1991 — відкрито літературний музей у стокгольмському помешканні Івара Лу-Юганссона (Бастуґатан, 21)
• 1991 — у парку імені Івара Лу поставлено погруддя письменника

Бібліографія

• Edström, Mauritz (1954). Ivar Lo-Johansson. Verdandis skriftserie, Stockholm. Libris 369242
• Fogelbäck, Jan (1994). Romanen om Ivar. Höganäs: Bra böcker/Wiken. Libris 7605485. ISBN 91-7119-347-2
• Furuland, Lars (1976). Statarnas ombudsman i dikten: en bok om Ivar Lo-Johansson. Stockholm: LT i samarbete med Svenska lantarbetareförb.. Libris 7251818. ISBN 91-36-00744-7
• Holmgren, Ola (1998). Ivar Lo-Johansson: frihetens väg. Litterära profiler, 99-1548962-5. Stockholm: Natur och kultur. Libris 7229486. ISBN 91-27-05467-5
• Ivar Lo-Johansson. Stockholm: Carlsson. 1990. Libris 920387
• Lagerberg, Hans (2003). Ivar och Eyvind: en bok om relationen mellan Sveriges två största arbetarförfattare. (Årsbok / Arbetarnas kulturhistoriska sällskap), 1400-3392; 2003. Stockholm: Ordfront. Libris 8875623. ISBN 91-7324-958-0
• Milles, Ulrika (1985). Prolog en asfaltpsalm: om Ivar Lo-Johanssons diktsamling Ur klyvnadens tid. Stockholms universitet. Litteraturvetenskapliga inst.. Libris 12655074
• Mitt möte med Ivar Lo:: en antologi. Stockholm: En bok för alla. 2001. Libris 7625256. ISBN 91-7221-124-5
• Nilsson, Magnus (2003). Den moderne Ivar Lo-Johansson: modernisering, modernitet och modernism i statarromanerna. Hedemora: Gidlund. Libris 9061067. ISBN 91-7844-633-3
• Oldberg, Ragnar (1957). Ivar Lo-Johansson: en monografi. Stockholm: Bonnier. Libris 369261
• Oldberg, Ragnar (1964). Ivar Lo-Johansson: en bildbiografi. Stockholm: Bonnier. Libris 8073039
• Palmqvist, Bertil (1974). Om Ivar Lo-Johansson. Lund: Corona. Libris 7594297. ISBN 91-7034-119-2
• Palmqvist, Bertil (1985). Samtal med Ivar Lo-Johansson: en introduktion. Stockholm: Bonnier. Libris 7147103. ISBN 91-0-046668-9
• Reberg, Arne (2001). Ivar Lo — de utsattas reporter. Stockholm: Bilda. Libris 8360288. ISBN 91-574-5986-X
• Röster om Ivar Lo-Johansson: från ABF Stockholms litteraturseminarium i mars 1989, Stockholm. Stockholm: ABF. 1989. Libris 7642227. ISBN 91-7448-532-6
• Sjöberg, Thommy (1981). En studie i Ivar Lo-Johanssons «Asfalt»: med avseende på i första hand bildspråk och miljöskildringar. Stockholms universitet. Litteraturvetenskapliga inst.. Libris 12655642
• Wersäll, Margareta (2006). Fattighusliv i ensamhetsslott: Ivar Lo-Johansson och de äldre i samhällsdebatt och dikt. Skrifter utgivna av Avdelningen för litteratursociologi vid Litteraturvetenskapliga institutionen i Uppsala, 0349-1145 ; 50. Uppsala: Avdelningen för litteratursociologi vid Litteraturvetenskapliga institutionen i Uppsala. Libris 10155332. ISBN 91-85178-39-X
• Wersäll, Margareta (2010). Ivar Lo-Johansson och kärleken: kvinnorna i hans liv och verk. Stockholm: Natur & kultur. Libris 11358034. ISBN 978-91-27-11990-1
• Winqvist, Sophie; Riwkin-Brick, Anna. Anna Riwkins zigenarfotografier: det «tillfälligas» estetik. Stockholm: Univ. Libris 8394850

Джерела

• Твори Івара Лу-Юганссона на сайті «Libris» [Архівовано 30 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Сайт товариства Івара Лу
• Заохочувальний письменницький фонд Івара Лу-Юганссона [Архівовано 23 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Повний текст творів «Вулиця Кунґсґатан», «На добраніч, земле» і «Наймити» на сайті «Litteraturbanken» [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.]

Див. також

• Пролетарська література
• Парк Івара Лу
• Премія Івара Лу
• Особиста премія Івара Лу-Юганссона