Яворовський Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександр Петрович Яворовський
Народився 1951(1951)
Ольшаниця, Київська область
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Діяльність гігієніст, викладач, науковець
Alma mater Київський медичний інститут
Сфера інтересів гігієна праці та професійних хвороб
Заклад Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Посада завідувач кафедри гігієни праці і професійних хвороб (наразі «кафедра гігієни та екології № 2»)
Вчене звання доктор медичних наук
Науковий ступінь професор

Яворовський Олександр Петрович (нар. 13 жовтня 1951, Ольшаниця, Рокитнянський район, Київська область) — український науковець, гігієніст, організатор та адміністратор вищої медичної освіти; дійсний член Академії медичних наук України[1]; завідувач кафедри гігієни праці і професійних хвороб (наразі «кафедра гігієни та екології № 2») Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (з 1993), проректор з науково-педагогічної роботи (з 2003), доктор медичних наук (1991), професор (1992), лікар-гігієніст вищої категорії. Заслужений діяч науки і техніки (2001), Лауреат Державної премії України (1997), лауреат премії НАМН України (2001, 2004). Дійсний член Міжнародної академії наук екологічної безпеки (з 2002).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 жовтня 1951 року в с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області в сім'ї службовців.

  • 1969 — закінчив середню школу в м. Богуславі.
  • 1975 — закінчив санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту. Одержав рекомендацію вченої ради на наукову роботу в аспірантурі при кафедрі гігієни праці й професійних захворювань.
  • 1979 — захистив кандидатську дисертацію. Тема — «Сравнительная токсиколого-гигиеническая характеристика и профилактика интоксикаций эпоксидными смолами УП-650 и УП-650Т»
  • 1991 — захистив докторську дисертацію. Тема — «Гигиена труда при получении и переработке эпоксидных смол и пластических масс»
  • З 1991 до 1993 року — професор кафедри гігієни праці та професійних захворювань
  • з 1993 — завідувач цієї кафедри.
  • 1992-2003 — декан медико-профілактичного факультету.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Всю свою професійну кар'єру Олександр Яворовський зробив у стінах Київського медичного інституту (пізніше Національного медичного університету). Спочатку проявив як член студентського наукового товариства, також був активним діячем інститутського Бюро комітету комсомолу. Був помічений та підтриманий визначним українським радянським гігієністом, деканом санітарно-гігієнічного факультету, а пізніше ректором академіком Євгеном Гончаруком.

Після закінчення інституту Яворовський вступив до аспірантури на кафедрі гігієни професійних хвороб. З цією кафедрою пов'язана вся його професійна кар'єра. Саме на ній він зростав спочатку як асистент (1978), потім доцент (1987) і нарешті професор (1991).[2]

Яворовський є відомим вченим в галузі профілактичної медицини, розвивав і суттєво доповнив вчення про гігієну і токсикологію синтетичних полімерів і пластичних мас, мастильно-охолоджувальних рідин, антикорозійних присадок, а також комбіновану і поєднану дію хімічних і фізичних чинників довкілля. Основні напрями наукової діяльності: пріоритетні закономірності формування умов праці, особливості біологічної дії новосинтезованих хімічних сполук різних класів на організм працюючих; залежність токсичності, алергенності, мутагенності, ембріо- і гонадотоксичних властивостей епоксидних сполук від квантово-хімічних, фізико-хімічних характеристик і будови молекули; комбінована і поєднана дія іонізуючого випромінювання, солей важких металів і пестицидів; виробничого шуму і вібрації; кількісна характеристика сумаційних, потенціюючих ефектів та оцінка ризику їх впливу на організм працюючих. Розробив і запровадив в практику державного санітарно-епідеміологічного нагляду держстандарти, гігієнічні нормативи (ГДК, ОБРД), санітарні правила, токсикологічні паспорти, а також винаходи, зокрема «Способ определения сенсибилизации к эпихлоргидрину» та «Спосіб прискореного визначення токсичності епоксидних сполук», що дозволило не лише запобігти виникненню та знизити рівень професійної і загальної захворюваності працівників (на дерматити, екзему, астматичний бронхіт, бронхіальну астму, токсико-алергічний гепатит тощо), а й спрямувати хіміків-синтетиків на створення менш токсичних і небезпечних речовин і матеріалів.

Автор 549 наукових праць, 26 винаходів та патентів. Серед них 9 монографій, 18 підручників і навчальних посібників, 24 методичні рекомендації та інформаційні листи. Під його керівництвом виконано 6 кандидатських дисертацій.

Член Вченої медичної ради МОЗ України, консультант Державного фармацевтичного центру МОЗ України, член експертної ради з медицини і фармації Державної акредитаційної комісії України, член комісії з медицини науково-методичної ради МОН України, голова комісії з регламентації шкідливих хімічних речовин у повітрі робочої зони Комітету з питань гігієнічної регламентації, член спеціалізованих Вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій з гігієни, соціальної медицини, мікробіології і вірусології НМУ імені О. О. Богомольця та Інституту медицини праці АМН України, член редакційної ради ряду профільних наукових журналів, в тому числі «Українського журналу з проблем медицини праці», «Довкілля та здоров'я» та ін.

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

  • «Профилактика профинтоксикаций при производстве и применении эпоксидных смол» (1985);
  • «Загальна гігієна: пропедевтика гігієни» (1997);
  • «Современные проблемы экогигиены» (2000);
  • «Гігієна праці» (2000);
  • «Гигиеническая диагностика радиационного фактора и его коррекция» (2001);
  • «Комунальна гігієна» (2004);
  • «Гігієна праці: методи досліджень та санітарно-епідеміологічний нагляд» (2005).

Джерела[ред. | ред. код]

  • До 60-річчя з дня народження члена-кореспондента НАМН України Яворовського Олександра Петровича. — Український журнал з проблем медицини праці. — 2011. — № 3. — С. 77-79.
  • КАФЕДРА ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ №2, ІСТОРІЯ КАФЕДРИ [1]

Виноски[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Яворовський Олександр Петрович — в кн.: Україна медична. Хто є хто: біографічний довідник (авт.-упоряд. В. В. Болгов). — Київ: Укр. академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2005—2006. — Вип. 3. — С. 77