Богуслав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богуслав
Gerb-boguslav.png Boguslav town prapor.png
Герб Богуслава Прапор Богуслава
Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року
Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Богуславський
Код КОАТУУ 3220610100
Засноване 1032
Статус міста з 1938[1] року
Населення 16864 (01.01.2012)[2]
Площа 7.1 км²
Поштові індекси 09700
Телефонний код +380-4561
Координати 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. / 49.54667; 30.87278Координати: 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. / 49.54667; 30.87278
Водойма р. Рось
Відстань
Найближча залізнична станція Богуслав
До обл./респ. центру
 - автошляхами 126 км
До Києва
 - автошляхами 126 км
Міська влада
Адреса 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 40, 044-61-5-10-73, 044-61-5-34-54
Веб-сторінка boguslavmrada.com.ua
Міський голова Дяченко Вячеслав Михайлович

Богусла́в — місто районного значення, центр Богуславського району Київської області. Розташований на річці Рось. Населення 16 911 мешканців. Історична дата утворення 1032 рік.

Історія[ред.ред. код]

Річка Рось у Богуславі

Поселення в географічній точці «м. Богуслав» існували ще задовго до офіційного надання йому статусу міста. Богуслав був заснований в 1032 році Київським князем Ярославом Мудрим.

Цікавий історичний факт;

Королева Швеції Астрид Ободритська або Астрид Мекленбурзька (швед. Astrid av obotriterna) донька князя ободритів (в племінний союз яких входило і плем'я «украни»), була матір'ю Інгігерди дружини Великого князя київського Ярослава Мудрого. Після повстань полабських слов'ян проти окупантів німців князь Київської Русі Ярослав I Мудрий був союзником саме полабських слов'ян. Яких обороняв благочестивий князь Богуслав I. І Богуслав I був чоловіком Анастасії Великопольської, доньки Євдокії Ізяславни династії Рюриковичів, батько якої був Ізяслав Мстиславич правнук Ярослава Мудрого (див. «Укри»).

Заснування міста[ред.ред. код]

Перша згадка про поселення в літопису як фортеця для оборони проти половців датується 1195 роком.

Стародавня назва міста — Богуславль. Він також згадується в літописах за 1195 разом з Торчеськ (Торчскій), Корсунем (сучасний Корсунь-Шевченківський) і Каневом як міста, передані київським князем Рюриком володимиро-суздальського князя Всеволода (Юрійовичу) Велике Гніздо.

Сама назва міста походить, очевидно, від річки Богуславки-притоки Росі. Також, згідно з легендою, після того, як був відбитий набіг кочовиків на південні кордони Київської Русі, всі прославляли князя Ярослава Мудрого. У відповідь князь вимовив, «Богу слава!» і наказав збудувати на лівому березі річки Рось місто-фортецю, яке було названий Богуславлем.

Як стверджують богуславські дослідники, історична назва міста походить від старословянського «Буй Слав», що в перекладі означає — «хвала славним воїнам!».

1240 року Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. З 1362 року у складі Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року у складі Речі Посполитої. З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Посполитої польський уряд вжив ряд заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю.

XVI сторіччя[ред.ред. код]

У 1591 році король Сигізмунд III Ваза віддав місто у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому а також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства. У 1620 році він одержав магдебурзьке право і герб. На той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини, замок та дві поташні буди.

Населення Богуслава брало участь у повстанні під проводом Криштофа Косинського 15911593 років, Северина Наливайка 15941596 років, Павла Павлюка і Карпа Скидана (1637), Дмитра Гуні і Якова Острянина (1638).

Часи Хмельниччини[ред.ред. код]

Під час Хмельниччини більшість міщан Богуслава пішли в козаки. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан.

З 1648 — сотенне місто Білоцерківського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуслав відійшов до Польщі. Протягом 16—17 століть Богуслав зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. Юрій Хмельницький в 1678 р. зруйнував Богуслав, населення міста віддав у ясир своїм союзникам — туркам.

Створення Богуславського полку[ред.ред. код]

Після прийняття у 1685 р. рішення про відновлення козацтва на Правобережній Україні місто почало відбудовуватися. У 1685 Богуслав був зайнятий військом козацького полковника Самійла Самуся і за наказом гетьмана Івана Мазепи було створено Богуславський полк. Самусь за весь час існування полку єдиним полковником Богуславського полку, одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. У 16851692 роках Самійло Самусь сприяв відбудові Свято-Миколаївського монастиря за Богуславом.

В 1711 р. Богуслав приєднався до армії гетьмана Пилипа Орлика, під час його похода на Правобережжя проти російської влади.

У 17111712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя, Богуславський полк ліквідовано.

За Коліївщини 1768 населення міста повстало і разом з гайдамаками знищило гарнізон польського війська.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

В 1793 Богуслав разом з Правобережною Україною ввійшов до складу Російської імперії. В 17961837 роках Богуслав був центром Богуславського повіту Київської губернії, з 1837 — заштатне місто Канівського повіту Київської губернії. 1846 року переведний у розряд містечок.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Богуславської волості, мешкала 8451 особа, налічувалось 1018 дворових господарств, існували 2 православні церкви, костел, синагога, духовне училище, школа, 3 постоялих двори, 18 постоялих будинків, 181 лавка, 2 суконні фабрики, пивоварний, винокурний і чавунний завод[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 11372 осіб (5533 чоловічої статі та 5839 — жіночої), з яких 3690 — православної віри, 7445 — іудейської[4].

Радянська влада[ред.ред. код]

Після встановлення радянської окупації в Україні Богуслав в 19191923 роках знов центр Богуславського повіту Київської губернії, з 1923 — центр Богуславського району. Під час німецької окупації 19411943 років у районі Богуслава діяв партизанський загін.

Економіка[ред.ред. код]

Найбільші промислові підприємства Богуслава[5]:

  • ВАТ «Богуславська суконна фабрика» — виготовлення вовняних тканин. Потужність фабрики 2120 тисяч погонних метрів у рік;
  • ВАТ «Муліт» — основним видом продукції є магнітні блоки, моточні вироби, індукційні котушки, дроселі герметичні, які застосовуються в радіоелектронній промисловості;
  • ВАТ «Камінь Богуславщини» — вироблення гранітних виробів;
  • ВАТ «Богуславський кар'єр», продукцією якого є щебінь, камінь-бут, гранвідсів.
  • ВАТ «Богуславський маслозавод»;
  • ВАТ «Богуславський консервний завод»;
  • ВАТ «Богуславський завод продтоварів»;
  • ДТ «Богуславський хлібозавод»;
  • швейна фабрика «Рось»;
  • ТОВ «Спецпромбудсервіс».

Крім того в місті діють 3 гранкар'єри, лісогосподарське підприємство, хлібоприймальне підприємство, інкубаторно-птахівниче підприємство, меблева фабрика, цегельний завод.

Культура та відпочинок[ред.ред. код]

У теперішній час у Богуславі функціонує декілька музеїв, кожен з яких розповідає свою історію: про найдавніші часи, про мистецтво Богуславщини, про видатних людей, чий життєвий шлях був зв'язаний з Богуславом[6]:

  • Музей художника І.М.Сошенка
    Богуславський історико-краєзнавчий музей (вул. Шевченка, 36) — відкритий у липні 1968 року Нараховує більше 5 тисяч експонатів;
  • Музей сучасного ужитково-декоративного мистецтва (вул. Шевченка, 36) — відкритий 22 серпня 2006 року. У музеї виставлені роботи відомих дибинецьких гончарів В. К. Масюка, М. Т. Тарасенка, майстрів декоративно-художнього ткацтва: І. Г. Нечипоренка та багатьох інших майстрів, що спеціалізуються на виготовленні узорних декоративних тканин.
  • Меморіальний музей Івана Сошенка (вул. Андрія Зозулі, 1) — відкрито 15 грудня 1973 року. Нині експозиція розміщена лише в трьох кімнатках.
  • Музей Марко Вовчок
  • Регіональний ландшафтний парк «Богуславль»
  • Центр зимових видів спорту "Льодограй", відкрився 06 листопада 2014 року.[7] Центр призначений в першу чергу для тренувань юних хокеїстів та фігуристів з сусідніх районів Київської області та інших областей України.

У місті діє спортивна школа та стадіон, декілька спортивних залів і майданчиків. Також у місті є два готелі. Поблизу міста розташовані рекреаційні бази та санаторії.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Свято-Троїцька церква[ред.ред. код]

Свято-Троїцька церква

Свято-Троїцька церква є історико-архітектурною пам'яткою національного значення. Будівництво храму було розпочато Олександрою Браницькою. Основні будівельні роботи були завершені в 1861 році. Також у Богуславі є Миколаївський чоловічий монастир, який веде початок своєї історії від другої половини XVI століття.

Костел[ред.ред. код]

Поза межами історичного центру на вулиці Шевченка поблизу пожежної частини збереглася будівля костелу, закрита та перебудована за радянських часів. Місцева парафія має наміри з часом реставрувати костел.

Найстаріша будівля міста — так звана Богуславська кам'яниця, відреставрована й добре доглянута, нині є значним об'єктом туризму, липень 2008 року

Хедер[ред.ред. код]

Найдавнішою будівлею Богуслава вважається так звана «Кам'яниця» — масивна будівля, зведена 1726 року, у якій містився хедер, а після революції — один за одним клуб для глухонімих, музей комсомольської слави (вже після ІІ Світової), нині музей декоративно-ужиткового мистецтва[8].

Богуславська міська рада[ред.ред. код]

Міська рада знаходиться у колишньому 2-поверховому будинку фабриканта Покраса, який збудовано 1887 року. Споруда має 2 поверхи, декоративні вежі по кутах, оригінальні ковані балкони. Під дахом дата будівництва.

Інші споруди[ред.ред. код]

У середмісті збереглося близько 20 1 та 2-поверхових будівель кінця 19-ого початку 20-ого століть, більшість із яких мають на фасадах дати спорудження. Здебільшого це громадські будівлі або споруди, що належали в минулому євреям-підприємцям.


Пам'ятки монументального мистецтва[ред.ред. код]

  • Пам'ятник Марусі Богуславці, відкритий у травні 1981 р., де за переказами стояла хата її батька-священника.
  • Пам'ятник Володимиру Леніну (демонтовано 2014 року, постамент вшановує героїв Небесної Сотні)
  • Пам'ятник Ярославу Мудрому — засновнику м. Богуслава. Надпис на пам'ятнику: «Син Великого кн. Володимира — Хрестителя Русі», відкриття відбулося у 2012 р. — під час святкування 980-ої річниці від дня заснування міста
  • Пам'ятник Марині Гризун
  • Пам'ятник Шолом-Алейхему (Рабіновичу)
  • Пам'ятник загиблим воїнам-афганцям — уродженцям Богуславщини
  • Пам'ятник борцям за революцію 1917–1922 рр.
  • Пам'ятник жертвам Голодомору 1932–1933 рр.
  • Пам'ятник радянським воїнам-танкістам, захисникам м. Богуслава у серпні 1941 р.
  • Пам'ятник радянським воїнам, які загинули при визволенні міста від німецько-фашистських загарбників. Надпис на пам'ятнику: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі»
  • Пам'ятник загиблим уродженцям Богуславщини, які загинли під час ВВВ 1941–1945 рр.
  • Пам'ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи, відкриття відбулося у 2006 р.
  • Пам'ятний знак козацькому полковнику Самійлові Самусеві
  • Пам'ятний знак Алімпію Галику, відкриття відбулося у 2008 р.
  • Пам'ятний знак воїнам Армії УНР
  • Погруддя Марко Вовчка (Марії Вілінській)
  • Погруддя Тараса Шевченка, відкриття відбулося у березні 1989 р.
  • Погруддя Івана Нечуя-Левицького, встановлено у 1989 р. на території педагогічного коледжу, а його ім'я присвоєно цьому навчальному закладу.
  • Погруддя Івана Сошенка

Персоналії[ред.ред. код]

«То була перша моя зустріч з великим містом з церквами і різним-різним людом, що зібрався на величезну торговицю. А ще дивувався я баржі, на якій ми, сидячи з батьком на возі, переправлялись на другу сторону Росі»

Тарас Шевченко

У 1861 році в Богуславі вчителював письменник Іван Нечуй-Левицький.

У 1886–1893 роках у селі Хохітва під Богуславом жила письменниця Марко Вовчок.

У 1908–1923 роках тут працював лікарем Сенгалевич Федір Миколайович, який виступив ще й засновником і керівником музею і гімназії у Богуславі в 1917–1918.

У 1884–1890 рр. у Богуславській бурсі навчався майбутній великий український хоровий диригент, визначний композитор і вчений-етнограф, талановитий педагог Олександр Кошиць

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Богуславські старости[ред.ред. код]

.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 73(рос.)
  2. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  3. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)
  5. Про місто Богуслав на [www.boguslav.net (Богуславський міський сайт)]
  6. Музеї Богуслава та району на www.boguslav.info (Богуславський міський сайт)
  7. http://delo.ua/ukraine/v-boguslave-otkrylsja-centr-zimnih-vidov-sporta-za-20-mln-griven-282764/ Дело]
  8. Власенко С. Підземними вулицями Богуслава на www.formuseum.info
  9. Sobiescy (пол.)
  10. Denhoffowie (01) (пол.)
  11. Jabłonowscy (01) (пол.)

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.