Богуслав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богуслав
Gerb-boguslav.png Boguslav town prapor.png
Герб Богуслава Прапор Богуслава
Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року
Вид на Богуслав з правого берега Росі (фото Романа Маленкова), травень 2007 року
Богуслав
Богуслав на мапі Київської області
Богуслав на мапі Київської області
Богуслав
Богуслав на мапі України
Богуслав на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район Богуславський
Код КОАТУУ 3220610100
Засноване 1032
Статус міста з 1938[1] року
Населення 16864 (01.01.2012)[2]
Площа 7,1 км²
Поштові індекси 09700
Телефонний код +380-4561
Координати 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. / 49.54667; 30.87278Координати: 49°32′48″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 49.54667° пн. ш. 30.87278° сх. д. / 49.54667; 30.87278
Водойма р. Рось
Відстань
Найближча залізнична станція Богуслав
До обл./респ. центру
 - автошляхами 126 км
До Києва
 - автошляхами 126 км
Міська влада
Адреса 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 40, 044-61-5-10-73, 044-61-5-34-54
Веб-сторінка boguslavmrada.com.ua
Міський голова Дяченко Вячеслав Михайлович

Commons-logo.svg Богуслав у Вікісховищі

Богусла́в — місто районного значення, центр Богуславського району Київської області. Розташований на річці Рось. Населення 16 911 мешканців. Історична дата утворення 1032 рік.

Історія[ред.ред. код]

Річка Рось у Богуславі

Поселення в географічній точці «м. Богуслав» існували ще задовго до офіційного надання йому статусу міста. Богуслав був заснований в 1032 році Київським князем Ярославом Мудрим.

Цікавий історичний факт;

Королева Швеції Астрид Ободритська або Астрид Мекленбурзька (швед. Astrid av obotriterna) донька князя ободритів (в племінний союз яких входило і плем'я «украни»), була матір'ю Інгігерди дружини Великого князя київського Ярослава Мудрого. Після повстань полабських слов'ян проти окупантів німців князь Київської Русі Ярослав I Мудрий був союзником саме полабських слов'ян. Яких обороняв благочестивий князь Богуслав I. І Богуслав I був чоловіком Анастасії Великопольської, доньки Євдокії Ізяславни династії Рюриковичів, батько якої був Ізяслав Мстиславич правнук Ярослава Мудрого (див. «Укри»).

Заснування міста[ред.ред. код]

Перша згадка про поселення в літопису як фортеця для оборони проти половців датується 1195 роком.

Стародавня назва міста — Богуславль. Він також згадується в літописах за 1195 разом з Торчеськ (Торчскій), Корсунем (сучасний Корсунь-Шевченківський) і Каневом як міста, передані київським князем Рюриком володимиро-суздальського князя Всеволода (Юрійовичу) Велике Гніздо.

Сама назва міста походить, очевидно, від річки Богуславки-притоки Росі. Також, згідно з легендою, після того, як був відбитий набіг кочовиків на південні кордони Київської Русі, всі прославляли князя Ярослава Мудрого. У відповідь князь вимовив, «Богу слава!» і наказав збудувати на лівому березі річки Рось місто-фортецю, яке було названий Богуславлем.

Як стверджують богуславські дослідники, історична назва міста походить від старословянського «Буй Слав», що в перекладі означає — «хвала славним воїнам!».

1240 року Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. З 1362 року у складі Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року у складі Речі Посполитої. З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Посполитої польський уряд вжив ряд заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю.

XVI сторіччя[ред.ред. код]

У 1591 році король Сигізмунд III Ваза віддав місто у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому а також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства. У 1620 році він одержав магдебурзьке право і герб. На той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини, замок та дві поташні буди.

Населення Богуслава брало участь у повстанні під проводом Криштофа Косинського 15911593 років, Северина Наливайка 15941596 років, Павла Павлюка і Карпа Скидана (1637), Дмитра Гуні і Якова Острянина (1638).

Доба Хмельниччини[ред.ред. код]

Під час Хмельниччини більшість міщан Богуслава пішли в козаки. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан.

З 1648 — сотенне місто Білоцерківського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуслав відійшов до Польщі. Протягом 16—17 століть Богуслав зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. Юрій Хмельницький в 1678 р. зруйнував Богуслав, населення міста віддав у ясир своїм союзникам — туркам.

Створення Богуславського полку[ред.ред. код]

Після прийняття у 1685 р. рішення про відновлення козацтва на Правобережній Україні місто почало відбудовуватися. У 1685 Богуслав був зайнятий військом козацького полковника Самійла Самуся і за наказом гетьмана Івана Мазепи було створено Богуславський полк. Самусь за весь час існування полку єдиним полковником Богуславського полку, одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. У 16851692 роках Самійло Самусь сприяв відбудові Свято-Миколаївського монастиря за Богуславом.

В 1711 р. Богуслав приєднався до армії гетьмана Пилипа Орлика, під час його похода на Правобережжя проти російської влади.

У 17111712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя, Богуславський полк ліквідовано.

За Коліївщини 1768 населення міста повстало і разом з гайдамаками знищило гарнізон польського війська.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

В 1793 Богуслав разом з Правобережною Україною ввійшов до складу Російської імперії. В 17961837 роках Богуслав був центром Богуславського повіту Київської губернії, з 1837 — заштатне місто Канівського повіту Київської губернії. 1846 року переведний у розряд містечок.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Богуславської волості, мешкала 8451 особа, налічувалось 1018 дворових господарств, існували 2 православні церкви, костел, синагога, духовне училище, школа, 3 постоялих двори, 18 постоялих будинків, 181 лавка, 2 суконні фабрики, пивоварний, винокурний і чавунний завод[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 11372 осіб (5533 чоловічої статі та 5839 — жіночої), з яких 3690 — православної віри, 7445 — іудейської[4].

Радянська влада[ред.ред. код]

Після встановлення радянської окупації в Україні Богуслав в 19191923 роках знов центр Богуславського повіту Київської губернії, з 1923 — центр Богуславського району. Під час німецької окупації 19411943 років у районі Богуслава діяв партизанський загін.

Економіка[ред.ред. код]

Найбільші промислові підприємства Богуслава[5]:

  • ВАТ «Богуславська суконна фабрика» — виготовлення вовняних тканин. Потужність фабрики 2120 тисяч погонних метрів у рік;
  • ВАТ «Муліт» — основним видом продукції є магнітні блоки, моточні вироби, індукційні котушки, дроселі герметичні, які застосовуються в радіоелектронній промисловості;
  • ВАТ «Камінь Богуславщини» — вироблення гранітних виробів;
  • ВАТ «Богуславський кар'єр», продукцією якого є щебінь, камінь-бут, гранвідсів.
  • ВАТ «Богуславський маслозавод»;
  • ВАТ «Богуславський консервний завод»;
  • ВАТ «Богуславський завод продтоварів»;
  • ДТ «Богуславський хлібозавод»;
  • швейна фабрика «Рось»;
  • ТОВ «Спецпромбудсервіс».

Крім того в місті діють 3 гранкар'єри, лісогосподарське підприємство, хлібоприймальне підприємство, інкубаторно-птахівниче підприємство, меблева фабрика, цегельний завод.

Культура та відпочинок[ред.ред. код]

У теперішній час у Богуславі функціонує декілька музеїв, кожен з яких розповідає свою історію: про найдавніші часи, про мистецтво Богуславщини, про видатних людей, чий життєвий шлях був зв'язаний з Богуславом[6]:

  • Музей художника І. М. Сошенка
    Богуславський історико-краєзнавчий музей (вул. Шевченка, 36) — відкритий у липні 1968 року Нараховує більше 5 тисяч експонатів;
  • Музей сучасного ужитково-декоративного мистецтва (вул. Шевченка, 36) — відкритий 22 серпня 2006 року. У музеї виставлені роботи відомих дибинецьких гончарів В. К. Масюка, М. Т. Тарасенка, майстрів декоративно-художнього ткацтва: І. Г. Нечипоренка та багатьох інших майстрів, що спеціалізуються на виготовленні узорних декоративних тканин.
  • Меморіальний музей Івана Сошенка (вул. Андрія Зозулі, 1) — відкрито 15 грудня 1973 року. Нині експозиція розміщена лише в трьох кімнатках.
  • Музей Марко Вовчок
  • Регіональний ландшафтний парк «Богуславль»
  • Центр зимових видів спорту «Льодограй», відкрився 06 листопада 2014 року[7]. Центр призначений в першу чергу для тренувань юних хокеїстів та фігуристів з сусідніх районів Київської області та інших областей України.

У місті діє спортивна школа та стадіон, декілька спортивних залів і майданчиків. Також у місті є два готелі. Поблизу міста розташовані рекреаційні бази та санаторії.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Свято-Троїцька церква[ред.ред. код]

Свято-Троїцька церква

Свято-Троїцька церква є історико-архітектурною пам'яткою національного значення. Будівництво храму було розпочато Олександрою Браницькою. Основні будівельні роботи були завершені в 1861 році.

Свято-Миколаївський чоловічий монастир[ред.ред. код]

Свято-Миколаївський чоловічий монастир веде початок своєї історії від другої половини XVI століття.

Храм Покрова Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

12 жовтня 2015 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Богуславі освятив храм на честь Покрова Пресвятої Богородиці [8].

Костел[ред.ред. код]

Поза межами історичного центру на вулиці Шевченка поблизу пожежної частини збереглася будівля костелу, закрита та перебудована за радянських часів. Місцева парафія має наміри з часом реставрувати костел

Найстаріша будівля міста — так звана Богуславська кам'яниця

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

У середмісті збереглося близько двадцяти одно- та двоповерхових будівель кінця ХІХ-ого початку ХХ-ого століть, більшість із яких мають на фасадах дати спорудження. Здебільшого це громадські будівлі або споруди, що належали в минулому євреям-підприємцям.

Хедер[ред.ред. код]

Найдавнішою будівлею Богуслава вважається так звана «Кам'яниця» — масивна будівля, зведена у 1726 році, де містилася еврейська початкова школа - хедер, а після революції — один за одним клуб для глухонімих. Під час другої світової війни знаходилося на території єврейського гетто. Вже після другої світової війни у приміщенні хедеру відкрився музей комсомольської слави, нині музей декоративно-ужиткового мистецтва [9].

Будинок фабриканта Покраса[ред.ред. код]

Богуславська міська рада знаходиться у колишньому 2-поверховому будинку фабриканта Покраса, який збудовано 1887 року. Споруда має 2 поверхи, декоративні вежі по кутах, оригінальні ковані балкони. Під дахом дата будівництва.

Пам'ятки монументального мистецтва[ред.ред. код]

  • Пам'ятник Марусі Богуславці, відкритий у травні 1981 р., де за переказами стояла хата її батька-священника.
  • Пам'ятник Володимиру Леніну (демонтовано 2014 року, постамент вшановує героїв Небесної Сотні)
  • Пам'ятник Ярославу Мудрому — засновнику м. Богуслава. Надпис на пам'ятнику: «Син Великого кн. Володимира — Хрестителя Русі», відкриття відбулося у 2012 р. — під час святкування 980-ої річниці від дня заснування міста
  • Пам'ятник Марині Гризун
  • Пам'ятник Шолом-Алейхему
  • Пам'ятник загиблим воїнам-афганцям — уродженцям Богуславщини
  • Пам'ятник борцям за революцію 1917—1922 рр.
  • Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 рр.
  • Пам'ятник радянським воїнам-танкістам, захисникам м. Богуслава у серпні 1941 р.
  • Пам'ятник радянським воїнам, які загинули при визволенні міста від німецько-фашистських загарбників. Надпис на пам'ятнику: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі»
  • Пам'ятник загиблим уродженцям Богуславщини, які загинули під час ВВВ 1941—1945 рр.
  • Пам'ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи, відкриття відбулося у 2006 р.
  • Пам'ятний знак козацькому полковнику Самійлові Самусеві
  • Пам'ятний знак Алімпію Галику, відкриття відбулося у 2008 р.
  • Пам'ятний знак воїнам Армії УНР
  • Погруддя Марко Вовчка
  • Погруддя Тараса Шевченка, відкриття відбулося у березні 1989 р.
  • Погруддя Івана Нечуя-Левицького, встановлено у 1989 р. на території педагогічного коледжу, а його ім'я присвоєно цьому навчальному закладу.
  • Погруддя Івана Сошенка

Персоналії[ред.ред. код]

«То була перша моя зустріч з великим містом з церквами і різним-різним людом, що зібрався на величезну торговицю. А ще дивувався я баржі, на якій ми, сидячи з батьком на возі, переправлялись на другу сторону Росі»

Тарас Шевченко

Мистецтво[ред.ред. код]

  • Іван Нечуй-Левицький - український прозаїк, перекладач, письменник.
  • Федір Левицький (близько 1850 — 1899) — український співак (бас). Народився в Богуславі.
  • Марко Вовчок - українська письменниця, перекладачка.
  • Федір Сенгалевич - лікар, етнограф і громадський діяч.
  • Олександр Кошиць - український хоровий диригент, композитор, етнограф та письменник-мемуарист.
  • Галик Алімпій — український живописець та гравер, ієромонах.
  • Іван Сошенко - український художник, один з найближчих друзів Тараса Шевченка, брав активну участь у його визволенні з кріпацтва.
  • Адольф (Іоанн) Адольфович Нетикса (24.10.1862 — ?) — російський архітектор, громадський діяч, редактор, один із майстрів стилю модерн.
  • Міндль Аронівна Файнзильберг (дівоче прізвище Котлова, 1868—1922) — народилася у Богуславі Київської губернії. Між 1893 і 1895 роками переїхала до Одеси. Мати відомого радянського письменника, гумориста, фейлетоніста Іллі Ільфа.
  • Борис Каневський — український і російський кінорежисер.
  • Надія Чередніченко — радянська та російська актриса театру та кіно, заслужена артистка РРФСР.
  • Анатолій Зінченко — видатний історик сучасності.
  • Анатолій Оверчук — скульптор, член Союзу художників СРСР.
  • Анатолій Ротенштейн — театральний режисер, заслужений діяч мистецтв УРСР.
  • Соня Тучинська (1902-1987) - єврейська поетеса. Їі вірші увійшли в антологію "Єврейські поетеси", видану в Чикаго у 1928 році.

Учасники визвольних змагань[ред.ред. код]

  • Маруся Богуславка — легендарна українська героїня 16-17 сторіч, доля якої схожа на історію Роксолани — Насті Лісовської. Стала прототипом головної героїні одноіменної п'єси М.Старицького «Маруся Богуславка».
  • Самійло Самусь - військовий діяч, колонізатор Правобережної України кінця XVII — початку XVIII ст., полковник вінницький, корсунський та богуславський, наказний гетьман, один з керівників Повстання Палія — гетьман Правобережної України.
  • Григорій Федорович Ткаченко-Петренко (1882—1909) — один з керівників Горлівського збройного повстання 1905 р. [10]
  • Павло Пушняк — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.

Політика[ред.ред. код]

  • Герман Толл (15.03.1907-26.07.1967)  — член Палати представників Конгресу США від штату Пенсильванія (1959 - 1967) роки. Народився у Богуславі, а у 1910 році разом з сім'єю емігрував до США.

Спорт[ред.ред. код]

  • Олександра Тимошенко - українська гімнастка, олімпійська чемпіонка.
  • Микола Вакуленко (1954-05.02.2016) — український борець, майстер спорту з вільної і греко-римської боротьби, чемпіон України, переможець міжнародних змагань, член Олімпійського спортивного комітету [11], [12].

Освіта, наука[ред.ред. код]

Богуславські старости[ред.ред. код]

.

Джерела[ред.ред. код]

  • По землі Київській/ укл.: Батушан О.Д., Сікорський М.І., Чепурний І.Ф./ Путівник-довідник. – Київ: Київське обласне книжково-газетне видавництво, 1963. – с. 222-229.
  • Киевская область/ Украинская Советская Социалистическая республика/ Энциклопедический справочник.- 1987. - с. 445-447.
  • Каневский уезд / Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и огородах, в пределах губернии находящихся. Лаврентий Иванович Похилевич/ Біла Церква: Видавець О.В. Пшонківський, 2005. - 436-439 с.
  • Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Київська область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – с. 149-182.
  • Ніколенко І. Богуславщина: Нариси з історії краю - Богуслав: МПП "Квадрат", 1994. - 112 с.
  • Вирський Д. С. Богуслав // Енциклопедія історії України: в 10-ти т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ: Наукова думка, 2003. — стор. 320—321
  • Географический энциклопедический словарь: Географические названия / Глав. редкол.: Трёшников А.Ф. (глава) и др. – Москва: Советская энциклопедия, 1989. — 592 с.: 8 л. карт. — ISBN-5-852720-057-6 (рос.)
  • Sulimierski F., Chlebowski B., Walewski W. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich: t. I: Aa — Dereneczna / Warszawa: 1880–1914. — S. 288—291. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Географический энциклопедический словарь...стр. 73(рос.)
  2. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)
  5. Про місто Богуслав
  6. Музеї Богуслава та району
  7. В Богуславе открылся Центр зимних видов спорта
  8. Святійший Патріарх Філарет освятив Покровський храм у місті Богуславі на Київщині
  9. Підземними вулицями Богуслава
  10. Григорій Федорович Ткаченко-Петренко
  11. Обласна конференція «Олімпійський рух – це рух здорового способу життя»
  12. Пішов з життя Микола Вакуленко
  13. Богуслав
  14. Sobiescy (пол.)
  15. Denhoffowie (01) (пол.)
  16. Jabłonowscy (01) (пол.)
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.