Токсикологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Токсиколо́гія (від грец. τοξικος — отрута і грец. λογος — наука, тобто грец. τοξικολογία — наука про отруту) — наука, що вивчає отруйні (токсичні) речовини, потенційну небезпеку їхнього впливу на організми й екосистеми, механізми токсичної дії, а також методи діагностики, профілактики й лікування захворювань, що розвиваються внаслідок такого впливу.

Токсикологія клінічна[ред.ред. код]

Розділ токсикології, що досліджує захворювання людини, які виникають внаслідок токсичного впливу хімічних сполук з метою наукового обґрунтування методів діагностики профілактики й терапії отруєнь.

Теоретична токсикологія[ред.ред. код]

Розділ токсикології, що розв’язує проблеми виявлення основних законів взаємодії організму й отрути, їхньої токсикокінетики й токсикодинаміки

Токсикологія профілактична[ред.ред. код]

Розділ токсикології, що вивчає способи попередження потенційної небезпеки впливу токсичних речовин на живі організми й екосистеми.

Токсикологія екологічна[ред.ред. код]

Наука, що вивчає ефекти впливу токсичних речовин та продуктів їх трансформації на екосистеми та їх кругообіг у біосфері, вплив на живі організми тварин і людини, особливо у харчових ланцюгах. Синонім - екотоксикологія.

Починаючи з другої половини XX сторіччя Україна займає одне з провідних місць у світі у питаннях вивчення токсикології пестицидів. 1964 року в Києві старанням академіка Л. І. Медведя було створено перший у світі науково-дослідний інститут гігієни і токсикології пестицидів, полімерів та пластичних мас (сьогодні – Інститут екогігієни ітоксикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України). Вченим цього закладу вперше у світі вдалося здійснити ряд науково-практичних заходів щодо наукового обґрунтування заборони ДДТ, альдріну, дельдріну, ГХЦГ (ізомери гексахлорциклогексану) та інших стійких пестицидів. Українськими вченими також вперше в світі було розроблено концепцію допустимої добової дози (ДДД) пестицидів та інших хімічних речовин. ДДД є базовою величиною для розробки нормативів вмісту пестицидів у харчових продуктах, об’єктах довкілля, а також для обґрунтування гігієнічних регламентів та ін. 1963 року концепцію ДДД було схвалено на першому об’єднаному засіданні Комітету експертів ФАО і комітету ВООЗ щодо залишкових кількостей пестицидів. Уже в незалежній Україні, задовго до підписання Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, було заборонено використання переважної більшості (9 з 12) стійких органічних забруднювачів, які потім увійшли до списку Конвенції.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Токсикологія продуктів харчування / С. А. Воронов, Ю. Б. Стецишин, Ю. В. Панченко, А. М. Когут. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. — 556 с. — ISBN 978-617-607-665-0
  • Токсикологічна хімія харчових продуктів та косметичних засобів : підручник / за ред. С. А. Воронова. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2010. – 316 с. – ISBN 978-617-607-001-6
  • Влізло В. В., Салига Ю. Т. Проблеми біологічної безпеки застосування пестицидів в Україні // Вісник аграрної науки - 2011, - № 1 - С.24-27.

Див. також[ред.ред. код]