Токсикологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Токсикологія
Toxicology Research at FDA (NCTR 1193) (6009043040).jpg
Об'єкт вивчення токсин
MeSH D014116
CMNS: Toxicology у Вікісховищі

Токсиколо́гія (від грец. τοξικος — отрута і грец. λογος — наука, тобто грец. τοξικολογία — наука про отруту) — наука, що вивчає отруйні (токсичні) речовини, потенційну небезпеку їхнього впливу на організми й екосистеми, механізми токсичної дії, а також методи діагностики, профілактики й лікування захворювань, що розвиваються внаслідок такого впливу.

Станом на 2021 рік Україна не є учасником англ. EAPCCT[1].

Види[ред. | ред. код]

Токсикологія є:

  • Загальна
  • Спеціальна.

Перша визначає загальні закономірності токсичної дії окремих отрут і вишукує засоби лікування отруєнь, які ними викликаються.

Спеціальна токсикологія розділилась на кілька відносно самостійних галузей, серед них:

  1. клінічна
  2. судова
  3. промислова
  4. харчова
  5. військова
  6. екологічна

Токсикологія клінічна[ред. | ред. код]

Токсикологія

Розділ токсикології, що досліджує захворювання людини, які виникають внаслідок токсичного впливу хімічних сполук з метою наукового обґрунтування методів діагностики профілактики й терапії отруєнь.

Судова токсикологія[ред. | ред. код]

Історично, одна із найбільш ранніх галузей токсикології, що вивчає отрути і отруєння в аспекті питань, які цікавлять в основному судово-слідчі органи.

Промислова токсикологія[ред. | ред. код]

Галузь гігієни праці, що вивчає властивості отруйних речовин, дію промислових отрут у виробничих умовах і патологічні зміни, які виникають в організмі, з метою розробки ефективних засобів лікування й профілактики отруєнь.

Військова токсикологія[ред. | ред. код]

Складова частина військової медицини та загальної токсикології. Предметом військової токсикології є вивчення токсичної дії на організм людини БОР (бойових отруйних речовин), вибухових газів, а також компонентів ракетних палив, технічних рідин, які використовуються у військах. Крім того, військова токсикологія вивчає i сильнодійні отруйні речовини (СДОР), котрі при руйнуванні хімічних об'єктів можуть стати причиною формування великих вогнищ хімічного ураження, а також деякі отрути рослинного та тваринного походження, отруєння якими можуть виникнути в умовах діяльності військ чи розглядатися, як потенційні ОР.

Токсикологія екологічна[ред. | ред. код]

Наука, що вивчає ефекти впливу токсичних речовин та продуктів їх трансформації на екосистеми та їх кругообіг у біосфері, вплив на живі організми тварин і людини, особливо у харчових ланцюгах. Синонім - екотоксикологія.

Починаючи з другої половини XX сторіччя Україна займає одне з провідних місць у світі у питаннях вивчення токсикології пестицидів. 1964 року в Києві старанням академіка Л. І. Медведя було створено перший у світі науково-дослідний інститут гігієни і токсикології пестицидів, полімерів та пластичних мас (сьогодні – Інститут екогігієни ітоксикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України). Вченим цього закладу вперше у світі вдалося здійснити ряд науково-практичних заходів щодо наукового обґрунтування заборони ДДТ, альдріну, дельдріну, ГХЦГ (ізомери гексахлорциклогексану) та інших стійких пестицидів. Українськими вченими також вперше в світі було розроблено концепцію допустимої добової дози (ДДД) пестицидів та інших хімічних речовин. ДДД є базовою величиною для розробки нормативів вмісту пестицидів у харчових продуктах, об’єктах довкілля, а також для обґрунтування гігієнічних регламентів та ін. 1963 року концепцію ДДД було схвалено на першому об’єднаному засіданні Комітету експертів ФАО і комітету ВООЗ щодо залишкових кількостей пестицидів. Уже в незалежній Україні, задовго до підписання Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, було заборонено використання переважної більшості (9 з 12) стійких органічних забруднювачів, які потім увійшли до списку Конвенції.

Теоретична токсикологія[ред. | ред. код]

Розділ токсикології, що розв’язує проблеми виявлення основних законів взаємодії організму й отрути, їхньої токсикокінетики й токсикодинаміки

Токсикологія профілактична[ред. | ред. код]

Розділ токсикології, що вивчає способи попередження потенційної небезпеки впливу токсичних речовин на живі організми й екосистеми.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Екотоксикологія : навчальний посібник / В. В. Снітинський, П. Р. Хірівський, П.С. Гнатів, Ю. Я. Корінець, Н. Є. Панас / 2-ге вид., доп. і перероб. – Херсон:Олдіплюс, 2019. – 396 с. ISBN: 978-966-289-164-5
  • Основи біологічної безпеки (екологічна складова): Навчальний посібник / Під редакцією Шматкова Г.Г./О.І.Бондар, Л.П. Новосельська, Т.Г. Іващенко. – Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2016. – 372 с.
  • Токсикологія продуктів харчування / С. А. Воронов, Ю. Б. Стецишин, Ю. В. Панченко, А. М. Когут. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. — 556 с. — ISBN 978-617-607-665-0
  • Промислова токсикологія: досвід та перспективи наукової діяльності (ювілейні нотатки)/І.М. Трахтенберг, Н.М. Дмитруха, М.М. Коршун, Л.М. Краснокутська, Т.К. Короленко.- СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТОКСИКОЛОГІЇ 1-2/2013.- С.5-16. Ел.джерело
  • Влізло В. В., Салига Ю. Т. Проблеми біологічної безпеки застосування пестицидів в Україні // Вісник аграрної науки - 2011, - № 1 - С.24-27.
  • Токсикологічна хімія харчових продуктів та косметичних засобів : підручник / за ред. С. А. Воронова. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2010. – 316 с. – ISBN 978-617-607-001-6
  • Цебржинський О. І., Трохименко Г. Г. Токсикологія. Вибрані лекції. – Полтава-Миколаїв, 2010. – 210 с.
  • Циганенко О.І., Матасар І.Т., Торбін В.Ф. Основи загальної екологічної та харчової токсикології. – Київ: Чорнобильінтерінформ, 1998 – 173 с.

Література[ред. | ред. код]

  • Екологічна токсикологія : навчально-методичний посібник / Мирослава Петровська. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2014. – 116 с.
  • Токсикологічна хімія харчових продуктів та косметичних засобів: підручник / С.А. Воронов, Ю.Б. Стецишин, Ю.В. Панченко, В.П. Васильєв; за ред. проф. С.А. Воронова. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. - 316 с.
  • Військова токсикологія, радіологія та медичний захист : підручник / за ред. Ю.М.Скалецього та інш.. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 362 с. Ел.джерело ISBN 966-673-028-6
  • (рос.)Молекулы-убийцы или Химический детектив. (Molecules of Murder. Criminal Molecules and Classic Cases) - Эмсли Джон ( John Emsley). Пер. с англ. А. Капанадзе – М.- Лаборатория знаний, 2018.- 336 с.
  • Olson KR et al: Poisoning & Drug Overdose, 2nd ed. Appleton & Lange, 1994.
  • Viccellio P (editor): Handbook of Medical Toxicology. Little, Brown, 1993.
  • Lheureux P., Even-Adin D., Askenasi R. (1990) Current status of antidotal therapies in acute human intoxications. Acta. Clin. Belg. Suppl., 13: 29–47.
  • Goldfrank LR et al (editors): Goldfrank's Toxicologic Emergencies, 4th ed. Appleton & Lange, 1990.
  • Haddad LM, Winchester JF: Clinical Management of Poisoning and Drug Overdose, 2nd ed. Saunders, 1990.
  • Leiken JB et al: Clinical features and management of intoxication due to hallucinogenic drugs. Med Toxicol Adv Drug Exper (now called Drug Safety) 1989;4:324. (Review article including discussion of LSD, PCP, psilocybin, mescaline, and designer drugs.)
  • Ellenhorn M, Barceloux D: Medical Toxicology: Diagnosis and Treatment of Human Poisoning. Elsevier, 1988.
  • Rumack BH (editor): POISINDEX. Denver, CO 80204. A computerized and microfiche information system. Revised quarterly.

Посилання[ред. | ред. код]