Гепатит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гепатит
Alcoholic hepatitis.jpg
Мікрофотографія клітин печінки, ураженої алкогольним гепатитом
МКХ-10 K75.9
DiseasesDB 20061
MeSH D006505

Гепати́т (грец. ἡπατῖτις від грец. ἥπαρ, «печінка») — загальна назва гострих та хронічних дифузних запальних захворювань печінки різної етіології.

Один з найпоширеніших та виснажуючих симптомів серед хворих гепатитом — це втома, універсальний симптом для усіх типів захворювань печінки, який не обов'язково корелює із гостротою хвороби печінки[1].

Етіологія гепатиту[ред.ред. код]

Запалення печінки (гепатит) може бути зумовлене різними факторами (гепатотропними), що пошкоджують паренхіму печінки. Етіотропна класифікація гепатитів включає:

  • Інфекційний гепатит:
  • Вірусні ураження:
  • Токсичний гепатит:
  • Гострий алкогольний гепатит
  • Алкогольна хвороба печінки
  • Медикаментозний гепатит
  • Гепатити при отруєнні різними хімічними речовинами.

Клінічні аспекти гепатитів[ред.ред. код]

Виділяють дві основні форми клінічного перебігу гепатитів: гостру та хронічну.

Гостра форма[ред.ред. код]

Гостра форма притаманна для вірусних гепатитів (А, Е, В), а також для гепатитів, спричинених отруєнням певними отрутами. При гострій формі розвитку гепатита спостерігається помітне погіршення загального стану хворого, розвиток ознак загальної інтоксикації організму та порушення функції печінки, а також підвищення активності амінотрансфераз (АЛТ, АСТ) і рівня загального білірубіну і його фракцій. Гострий гепатит, як правило, закінчується повним одужанням хворого, однак у деяких випадках спостерігається перехід гострої форми хвороби у хронічну.

Хронічна форма[ред.ред. код]

Хронічна форма може розвиватися самостійно (наприклад, при хронічному отруєнні етиловим спиртом), або продовжувати розвиток гострого гепатиту, або одразу формуватися як при гепатиті C. Хронічний гепатит може тривалий час перебігати безсимптомно, як це відбувається при гепатиті C. Відмічають стійке збільшення розмірів печінки, тупий біль у правому підребер'ї, непереносимість жирної їжі тощо. При хронічному гепатиті клітини печінки поступово заміщуються сполучною тканиною, так що у більшості випадків хронічний гепатит, що не лікували, призводить до розвитку цирозу печінки. Пацієнти з хронічним гепатитом схильні до високого ризику розвитку первинного раку печінки.

Основні принципи лікування[ред.ред. код]

Хронічні вірусні гепатити B, С, D необхідно лікувати за допомогою противірусної терапії[4]. Лікування в нашій країні проводиться досвідченим інфекціоністом, існує державна програма лікування таких хворих.

Велике значення має дотримання лікувального режиму — виключення алкоголю, контакту з гепатотоксичними речовинами і ліками, виключення значного фізичного і психоемоційного навантаження. Протипоказані жовчогінні препарати, анальгетики, транквілізатори, седативні засоби, фізіотерапевтичні процедури на область печінки, бальнеотерапія. За останні роки в галузі дієтотерапії знайшли застосування харчові продукти, виготовлені особливим чином. Зокрема, в Болгарії та Україні при дієтотерапії гепатиту почали застосовувати мультінутріентні функціонально-пептидні комплекси «Грінізація». Згідно з фірмою-виробником і публікаціями дослідників, у технології «Грінізація» відсутні хімічні і термічні фактори деструктуризації, що дозволяє уникнути денатурації білків, збільшити їх біодоступність, зберегти їх глобулярний стан з повним збереженням регуляторних пептидів, ядерних ДНК та їх функціональних властивостей. Застосування в клінічній практиці рекомендовано Міністерством охорони здоров'я України у березні 2010 року[5]

Вірусні гепатити[ред.ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Вірусні гепатити.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Втома та хвороби печінки (гепатит)
  2. Роль вірусів гепатиту G та інших на сьогодні обговорюється. Достовірних даних про їх одноосібну можливість у спричиненні гепатиту поки що не одержана.
  3. Ведучими проявами цих хвороб є інші симптоми та синдроми. Ураження печінки є одним з проявів
  4. «Стандарти світової медицини». Діагностика та лікування гепатиту C
  5. Мультинутрієнтний функціонально-пептидний комплекс Грінізація в клінічній практиці (Методичні рекомендації) (російською). Міністерство охорони здоров'я України. 2010. Архів оригіналу за 2012-07-05. Процитовано 2010-12-12. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Москаленко В. Ф., Сахарчук І. І., Дудка П. Ф., Тарченко І. П., Бодарецька О. І., Ільницький Р. І., Бондаренко Ю. М. Пропедевтика внутрішніх хвороб // За ред. В. Ф. Москаленка, І. І. Сахарчук. — К.: Книга плюс, 2007. — 632 с.

Посилання[ред.ред. код]