Ядерце

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мікрофотографія клітинного ядра з ядерцем

Ядерце — немембранний внутрішньоядерний субкомпартмент, характерний для усіх без винятку ядерних організмів. Організований у вигляді комплексу білків і рибонуклеопротеїдів, що формується навколо ділянок ДНК, що містять гени рРНК — ядерцевих організаторів. Основна функція ядерця — збирання рибосомних субодиниць.

У ядерці розрізняють три основних структурних компоненти, що відповідають різним етапам біогенезу рибосом: фібрилярний центр (ФЦ), щільний фібрилярний компонент (ЩФК) і гранулярний компонент (ГК). На початку мітозу відбувається розбирання ядерець, а по закінченню мітозу вони збираються знову. На сьогодні є дані про участь ядерець у процесах, не пов'язаних із біогенезом рибосом — наприклад, у стресовій відповіді, збиранні частинок розпізнавання сигналу[en]; окрім цього воно взаємодіє з багатьма вірусами. Ядерце бере участь у розвитку багатьох захворювань людини, зокрема карциномного росту і, можливо, нейродегенеративних[en] і автоімунних хвороб.

Історія вивчення[ред.ред. код]

Клітинне ядро, всередині якого ядерце (клітина людини)

Перші достовірні описи ядерця були виконані незалежно Вагнером (1835 рік) і Валентином (1836 і 1839 роки). У 1898 році Монтгомері випустив монументальну монографію, присвячену ядерцю; праця містила 346 рукописних малюнків ядер і ядерець з різних біологічних об'єктів. У 1930-х роках було встановлено, що ядерця виникають на особливих ділянках хромосом, названих ядерцевими організаторами[1]. У 1960-х були опубліковані результати низки основоположних експериментів, що показали, що ядерця є місцями біогенезу рибосом. У наступні роки основними напрямками у вивченні ядерець були дослідження їх структури, процесу збирання рибосом, визначення різних структурних компонентів рибосом. На рубежі століть стали з'являтися дані про нові функції ядерця, ніяк не зв'язані з біогенезом рибосом[2].

Функції[ред.ред. код]

Функції ядерець:

  • синтез рРНК;
  • утворення субодиниць рибосом;
  • синтез ядерних білків (гістонів).

Основною функцією ядерця є синтез рибосом. У геномі клітини є спеціальні ділянки, так звані ядерцеві організатори, що містять гени РНК (рРНК), навколо яких і формуються ядерця. У ядерці відбувається синтез рРНК РНК полімеразою I, її дозрівання, збірка рибосомних субчастинок. У ядерце локалізуються білки, які беруть участь у цих процесах. Деякі з цих білків мають спеціальну послідовність — сигнал ядерцевої локалізації (NoLS, від англ. Nucleolus Localization Signal). Слід зазначити, найвища концентрація білка в клітині спостерігається саме в ядерці. У цих структурах було локалізовано близько 600 видів різних білків, причому вважається, що лише невелика їх частина дійсно необхідна для здійснення ядерцевих функцій, а інші потрапляють туди не специфічно.

Будова[ред.ред. код]

Під електронним мікроскопом у ядерці виділяють кілька субкомпартментів. Так звані фібрилярні центри оточені ділянками щільного фібрилярного компонента, де і відбувається синтез рРНК. Зовні від щільного фібрилярного компонента розташований гранулярний компонент, що являє собою скупчення дозріваючих рибосомних субчастинок. Ядерце знаходиться всередині ядра клітини, і не має власної мембранної оболонки, однак добре помітно під світловим і електронним мікроскопом.

У ядрах різних клітин, а також і в ядрі однієї і тієї ж клітини в різні моменти її життєдіяльності кількість ядерець, їх форма і розміри можуть бути різними. Часто в ядрах міститься лише 1-2 ядерця, але їх може бути 5-7 і більше.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Клітина Це незавершена стаття з клітинної біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.