Везикула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

У клітинній біології, везикула — це відносно невелика органела, відокремлена від цитозоля щонайменш однією ліпідною мембраною. Якщо вона має тільки один шар ліпідів, вона називається одноламелярною, якщо більше — багатоламелярною. Везикула використовуються для збереження, транспорту та переробки поживних речовин, продуктів та відходів клітини.

Види везикул[ред.ред. код]

  • Транспортні везикули можуть переміщувати молекули між внутрішніми компонентами клітини, наприклад переносити білки з ЕПР в апарат Гольджі. Наприклад, екзоцитозні і ендоцитозні бульбашки.
  • Газові везикули виявлені у архей, бактерій і планктонних організмів, зокрема водоростей і, можливо, контролюють вертикальну міграцію у останніх, за допомогою регулювання газової складової, забезпечуючи тим самим плавучість і можливість отримання максимальної сонячної енергії.
  • Лізосома - це мембрано-обмежений органоїд, який може перетравлювати макромолекули (ламаючи їх на менші частини), які взяті нею з зовнішнього середовища.
  • Матричні везикули знаходяться всередині позаклітинного простору, або на матриксі. Вони були відкриті за допомогою електронної мікроскопії Г. Кларком Андерсоном і Ермано Бонуччі. Ці клітинно-вторинні везикули спеціалізуються на запуску біомінералізації на матриксі в різних тканинах: кісткової, хрящової, в дентині. Зазвичай протягом мінералізації велика кількість прохідних іонів кальцію і фосфатів супроводжується апоптозом клітини (генетично запрограмованим самознищенням клітини).

Джерела[ред.ред. код]

Клітина Це незавершена стаття з клітинної біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.