Януш Гнятковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Януш Гнятковський
пол. Janusz Gniatkowski
Народився 6 червня 1928(1928-06-06)
м. Львів
Помер 24 липня 2011(2011-07-24) (83 роки)
с. Порай, Польща
·травма хребта, забій кісток головного мозку
Поховання
Країна Flag of Poland.svg Польща
Діяльність співак
Відомий завдяки співак
Знання мов польська
Роки активності з 1954
Жанр попмузика
Конфесія християнин
У шлюбі з Кристина Мацеєвська
Нагороди

Хрест Заслуги (1979), Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі (1999).

Хрест Заслуги (Польща)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)

Януш Гнятковський (пол. Janusz Gniatkowski, 6 червня 1928, Львів — 24 липня 2011, с. Порай, Мишковський повіт Сілезьке воєводство, Польща) — польський естрадний співак. Пік слави припав на 19501960-ті роки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Януш Гнятковський народився 6 червня 1928 року у Львові. Дитинство минуло у Стрию, Станіславові (нині Івано-Франківськ) та в Старому Мізуні. У дитинстві співав у церковному хорі. Після другої світової війни, у 1946 році, його родина була депортована до Польщі, де оселилася у Катовицях.

Його талантом зацікавився польський піаніст, диригент та композитор Вальдемар Казанецький. Перші свої записи Гнатовський зробив у 1954 році спільно з групою Єжи Харальда з Катовиць. За рік, з Наташею Зильською (Зиґельман) та Яном Данеком, вирушив на спільні гастролі, протягом яких відвідав СРСР, Східну Німеччину, Чехословаччину, Монголію, Західну Німеччину, Францію та Австрію. Пізніше він часто їздив на гастролі до США, Канади та Австралії, а також виступав спільно з оркестрами Яна Цаймера та Зигмунта Вічара.

У 1950-х роках збирав на концертах десятки тисяч фанів. Був найбільшим ідолом свого часу. Його порівнювали з Бінгом Кросбі та Френком Сінатрою, називали «Валентіно польської пісні». Гнятковський зробив популярними багато іноземних шлягерів, які виконував польською мовою. Така надзвичайна популярність була невигідна тодішній владі і тому в першій половині 1960-х років був усунутий з медіа, приречений на забуття.

Та все ж до 1991 року інтенсивно гастролював, маючи багато концертів як у Польщі так і за кордоном. Видав кілька платівок, зокрема й у США 1973 року. У 2004 році в Ченстоховській філармонії Гнятковський відсвяткував 50-літній ювілей своєї мистецької діяльності. Концерт був записаний та транслювався TVP. 15-16 вересня 2007 року відбувся перший фестиваль пісень Януша Гнятковського, в якому брав участь сам співак. У червні 2008 року, з нагоди 80-літнього ювілею Януша Гнятковського, відбувся святковий концерт, на якому також співав ювіляр. 13—14 вересня 2008 року відбувся 2-й фестиваль пісні імені Януша Гнятковського, також з його участю.

2 лютого 1991 року Гнятковський потрапив в серйозну аварію в Ченстохові. На пішохідному переході його збив легковий автомобіль, він отримав пошкодження хребта та забій кісток черепа. Оперований був у відділенні травматичної хірургії лікарні імені Ридиґера у Ченстохові[1].

Похорон відбувся 28 липня 2011 року на цвинтарі Кулє у Ченстохові[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

У 1979 році отримав Хрест Заслуги[3]. У 1999 році за видатні досягнення у творчості був нагороджений Лицарським Хрестом ордена Відродження Польщі[4].

Приватне життя[ред. | ред. код]

Перший шлюб у 1949 році з фігуристкою Стефанією Калус[5], другий шлюб 1966 року з польською співачкою Кристиною Мацеєвською.

Творчість[ред. | ред. код]

Януш Ґнятковський до кінця життя вважав Львів рідним містом. Все життя тужив за краєм дитинства. На гастролях у колишньому СРСР, як зірка польської естради, виступав багато разів в Україні, зокрема, й у Львові. Тоді з приємністю переходив з польської на українську, що викликало негативну реакцію радянської влади. З великої любові до України у 1988 року Януш Гнятковський та його дружина, польська співачка Кристина Мачєєвська записали альбом «Слов'яни» (пол. «Slowianie»), у якому звучать українською та польською мовами хіти української естради: «Черемшина», «Край», «Стожари», «Водограй» тощо, який було видано лише 2015 року.

Вибрані записи[ред. | ред. код]

  • Apassionata (3 грудня 1955 — перший запис та виконання на радіо, 1956 — запис на вінілі, 1978);
  • Arrivederci Roma (1956, 1957);
  • Bella, Bella Donna (дует з Янеком Данеком, 1956);
  • Синя квітка (1956, 1957) (музика Ромео і Перфетті, слова З. Кашкур та З. Заперт);
  • Болеро (1957);
  • Дві пачки папіросів (1955);
  • Жельсоміна (1959);
  • Індонезія (1956)
  • Спокійної ночі, Пісня кохання (1954);
  • Мужчина та жінка (дует з Наташею Зиґельман, 1957; музика Я. Глеасон, слова Т. Слів'як);
  • Mexicana;
  • Міст на річечці Квай (1959);
  • Пісенька кубинська (відома також як Куба, острів, як гарячий вулкан) (1956);
  • Неправильні погляди (1959);
  • Samba (музика Арт Салліван, слова А. Яковська);
  • Це лише ти (дует з Наташею Зиґельман; музика Х. Гіц, слова Я. Свянч);
  • Тільки серце не може заснути;
  • Vaya con Dios (дует з Янеком Данеком, 1956);
  • Volare (1958);
  • Вроцлавські зірки (1957);
  • Через кілька років (1959);
  • Зимова пісенька (1957) (музика В. Казанецький, слова В. Єжевський).

Дискографія (вибірково)[ред. | ред. код]

EP (міні-альбоми)
  • Януш Гнятковський / Регіна Бельська. — Split, Polskie Nagrania Muza № 0071;
  • Януш Гнятковський / Ян Данек. — Polskie Nagrania Muza № 0021;
  • Наташа Зільська (Зиґельман) і Януш Гнятковський та Наташа Зільська (Зиґельман) і Ян Данек / Наташа Зільська (Зиґельман). — Polskie Nagrania Muza № 0037;
  • Януш Гнятковський / Лідія Чарська. — Polskie Nagrania Pronit № 0063;
  • Януш Гнятковський і ансамбль під управлінням Е. Германа. — Polskie Nagrania Muza EN 017.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Ім'ям Януша Гнятковського називаний Комунальний культурний центр в селі Порай. Саме у цьому культурному центрі, починаючи з часу смерті мистця, проходить фестиваль пісень Януша Гнятковського[6], автором ідеї, сценаристом, режисером, продюсером та художнім керівником, а нині й арт-консультантом є його дружина — Кристина Мацеєвська[7][8].

6 квітня 2019 року комерційний телевізійний канал Polsat транслював сьому частину одинадцятого випуску програми «Ваше обличчя звучить знайомо» (пол. Twoja twarz brzmi znajomo), де роль мистця грав Казимир Мазур, котрий виконав «Кубинську пісеньку»[9].

У травні 2019 року у Ченстохові на честь Януша Гнятковського названий сквер, розташований при алеї Армії Крайової[10].

28 червня 2019 року у Львівській національній філармонії відбудеться Міжнародний фестиваль пісень Януша Гнятковського «Apassionata». Учасниками фестивалю є гості із Польщі — Кристина Мацеєвська-Гнятковська, Інга Кухарська, Маґдалена Лонгевська, Амелія Цєрпяль, а також українські виконавці — Орест Цимбала, Ірина Доля, Назар Савко, Дарина Бурнос, Ігор Шкурпіта, Наталія Кухар, Дмитро Хвостенко[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Janusz Gniatkowski ciężko ranny // Gazeta Kielecka. — № 23. — 4 lutego 1991. — S. 2. (пол.)
  2. Pogrzeb Janusza Gniatkowskiego w Częstochowie. wiadomosci.onet.pl (pl). 27 lipca 2011. Процитовано 1 серпня 2021. 
  3. Spotkanie twórców i artystów polskiej estrady / Nowiny. — 2 lipca 1979. — № 146. — S. 2. (пол.)
  4. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 5 listopada 1999 r. o nadaniu orderów // Monitor Polski. — nr. 5. — 2000. — S. 169. — poz. 99. (пол.)
  5. A. Steuer. Encyklopedia Katowic: Kalus-Gniatkowska Stefania (1920—1985). mhk.katowice.pl (pl). Muzeum historii Katowic. Процитовано 1 серпня 2021. 
  6. X Ogólnopolski festiwal piosenek Janusza Gniatkowskiego. gokporaj.pl (pl). 16 kwietnia 2019. Процитовано 1 серпня 2021. 
  7. VIII Ogólnopolski Festiwal Piosenek im. Janusza Gniatkowskiego. gokporaj.pl (pl). 16 kwietnia 2019. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 1 серпня 2021. 
  8. Pod patronatem gazety Czestochowskiej. VII Ogólnopolskie Festiwal Piosenek Janusza Gniatkowskiego. gazetacz.com.pl (pl). Gazeta Czestochowska. 21 lipca 2016. Процитовано 1 серпня 2021. 
  9. «Piosenka kubańska» jak wulkan gorąca. Sukces Kazika Mazura!. polsat.pl (pl). Polsat. 6 kwietnia 2019. Процитовано 1 серпня 2021. 
  10. Skwer Janusza Gniatkowskiego w Częstochowie. gazetacz.com.pl (pl). Gazeta Czestochowska. 19 maja 2016. Процитовано 1 серпня 2021. 
  11. Міжнародний фестиваль пісень Януша Гнятковського — проєкт «Apassionata». zaxid.net. Zaxid.net. 27 червня 2019. Процитовано 1 серпня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]