Ярема Казимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казимир Ярема
Казимир Петрович Ярема
Народився 8 квітня 1946(1946-04-08) (78 років)
Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Діяльність краєзнавець, публіцист, громадський активіст
Alma mater Чортківське педагогічне училище, Львівський державний університет імені Івана Франка
Членство Національна спілка журналістів України

Казимир Петрович Ярема (нар. 8 квітня 1946, с. Йосипівка, нині Тернопільська область) — український краєзнавець, публіцист, громадсько-політичний діяч. Член Національної спілки журналістів України (2006).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Казимир Ярема народився 8 квітня 1946 року в селі Йосипівці, нині Великоберезовицької громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив Чортківське педагогічне училище (1966, нині гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Олександра Барвінського), історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1973, нині національний університет).

Працював учителем на Рівненщині, також у селах Смолянці, Йосипівці (від 1977 директор), Острові (від 1982 директор) Тернопільського району.

У 2000—2004 роках був головою Тернопільської правозахисної організації «Спілка власників землі»; 2005—2007 — провідний спеціаліст Тернопільського центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян.

Член Народного руху України; голова Острівського первинного осередку Товариства української мови (1989), Тернопільської районної організації Української народної партії (2000—2010). Діяльний в товариствах «Просвіта» (від 2013 голова Тернопільського районного відділення), та ім. Богдана Лепкого (1994).

Учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.

Доробок

[ред. | ред. код]

Від 1963 — дописувач періодичних видань.

Книги:

  • «Володимир Хома. Літературний портрет» (2000);
  • «Василь Подуфалий. Життя і творчість» (2005);
  • «Кривава боротьба за волю України» (2016);
  • «Школа рідна Острівська» (2019);
  • «Служив Україні словом» (2020);
  • «Родина українських патріотів і добрих господарів» (2021).

Упорядник збірки поезій Василя Ярмуша «Україно моя барвінкова», а також його пісень «Мелодії, освячені любов'ю» та повісті про нього «Життя, мов спалах зорі» (всі — 2000).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • літературно-просвітницька премія ім. Родини Лепких (2017)[1][2];
  • ювілейна медаль до 20-річчя створення Народного руху України;
  • медаль «Учаснику Євромайдану».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кусень, Б. Вони стали лауреатами премії // Свобода. — 2017. — № 68 (1 верес.). — С. 1.
  2. Перші лауреати премії ім. Родини Лепких // Нова Тернопільська газета. — 2017. — 6-12 верес. — С. 7.

Джерела

[ред. | ред. код]