Йосипівка (Великоберезовицька селищна громада)
село Йосипівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський |
Тер. громада | Великоберезовицька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61040070040075674 |
Основні дані | |
Населення | 498 |
Територія | 3 км² |
Густота населення | 166 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47735 |
Телефонний код | +380 352 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°24′35″ пн. ш. 25°26′28″ сх. д. / 49.40972° пн. ш. 25.44111° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
339 м |
Водойми | Кнур |
Відстань до районного центру |
27 км |
Найближча залізнична станція | Великий Ходачків |
Відстань до залізничної станції |
8 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47724, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця, вул. С.Бандери, 26 |
Карта | |
Мапа | |
|
Йосипі́вка (до 1946 року — Юзефівка) — село в Україні, у Великоберезовицькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області.
Розташоване на річці Кнур, в центрі району. До Йосипівки приєднано хутір Конюхи.
Населення становить 498 осіб (2001).
До 2018 року — Адміністративний центр колишньої Йосипівської сільської ради. Від 2018 року ввійшло до складу Настасівської сільської громади. Від 2020 року — у складі Великоберезовицької селищної громади.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 490 осіб[1].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,60 % |
російська | 0,40 % |
Поблизу Йосипівки виявлено археологічні пам'ятки доби бронзи та давньоруського часу.
Перша писемна згадка — 1626 як Юзефівка. Поселення засноване дідичем Ю. Морисон.
До 1906 року Йосипівка була присілком села Купчинці (нині Козівського району).
Під час І світової війни майже повністю зруйноване, залишилися храм, школа і три хати.
На 1 січня 1939 року в селі мешкало 850 осіб, з них було 310 українців-греко-католиків, 470 українців-латинників, 70 поляків і 10 євреїв[3]. З 2005 року в парафії свв. апп. Петра і Павла УГКЦ служить о. Іван Зозуля
- церква святих апостолів Петра і Павла (1910; дерев'яна),
- костьол (1933, мурований; 2004 року реорганізований в греко-католицьку церкву),
- «фігура» святого Миколая (1890).
Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985), насипана символічна могила Борцям за волю України (відновлена 1990).
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП.
- Володимир Безушко («Юрій», 1923–1944) — діяч ОУН референт пропаґанди Тернопільської округи;
- Казимир Ярема (нар. 1946) — український краєзнавець, публіцист, громадсько-політичний діяч;
- Роман Шугита (1994—2024) — український військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни[4].
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 90. — ISBN 3-447-02376-7.
- ↑ Останню дорогу Воїна встелили квітами. Тернопільщина втратила захисника Романа Шугиту. Погляд (укр.). 15 квітня 2024. Процитовано 16 квітня 2024.
- Уніят-Карпович В. Йосипівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 386—387. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- o wsi w h. Nastasów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 927. (пол.)