Ярилгач (озеро)
| Ярилгач | ||||
|---|---|---|---|---|
| 45°33′40″ пн. ш. 32°51′01″ сх. д. / 45.56111° пн. ш. 32.85028° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Регіон |
Автономна Республіка Крим Республіка Крим | |||
| Розташування | Чорноморський район, Крим, Україна | |||
| Прибережні країни |
 Україна | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | солоне | |||
| Група озер | Тарханкутська група озер | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 1,6 км² | |||
| Глибина середня | 0,2 м | |||
| Глибина макс. | 0,45 м | |||
| Довжина | 2,3 км | |||
| Ширина | 1,6 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
| Міста та поселення | [[Чорноморське (АРК)|]] | |||
| Код ДВР Росії | 21010000111106300000340 | |||
| ||||
| Окуповане | ||||
|
| ||||
Ярилгач або Сасик або Карлавське (рос. Ярылгач, крим. Yarılğaç, Ярилг'ач) — озеро в Україні, 4-те за площею озеро Чорноморського району і 5-те — Тарханкутського півострова, розташоване на заході центральної частини Чорноморського району. Площа водного дзеркала — 1.6 км². Тип загальної мінералізації - гірко-солоне. Походження — лиманне. Група гідрологічного режиму — безстічне.
Географія[ред. | ред. код]
Входить до Тарханкутської групу озер. Ярилгач являє собою невелике грязе-солоне озеро, розташоване в центральній частині Чорноморського району Криму. Довжина — 2.3 км. Ширина: середня — 1.6 км, найбільша — 4.1 км. Глибина: середня — 0.2 м, найбільша — 0.45 м. Висота над рівнем моря — 0.4 м. Озеро використовується для рекреації.
Разом з озерами Джарилгач і Панське входить до групи озер, прилеглих до Ярилгачської бухти. Від Ярилгацької бухти озеро відділене перешийком (піщаним пересипом) (де розташована дорога Т-01-07), а від озера Джарилгач — перешийком (де розташована дорога Міжводне-Красна Поляна). Утворилося в результаті затоплення морем пригирлових частин балок і відмежовування їх від моря піщано-черепашковими пересипами. Пересип озера до теперішнього часу геологічно повністю не склався, збереглися пониження, які проривають під час штормів у морі[1].
Рівень води в залежності від сезону значно коливається: навесні та восени він збільшується за рахунок вод Ярилгацької бухти, які потрапляють під час розливів і штормів, іноді перекриваючи автомобільне сполучення з районним селищним центром Чорноморське дорогою ' 'Т-01-07; влітку рівень часто падає до критичного рівня через дуже посушливу погоду в липні і серпні.
Середньорічна кількість опадів — менше 350 мм. Основне джерело — поверхневі і підземні води Причорноморського артезіанського басейну.
Рекреація[ред. | ред. код]
Дно озера вкрите шаром високомінералізованої грязі шаром від 5 до 35 см. Крім грязей на дні озера, грязі також розташовані в резервуарі, що на захід від озера (через насипну дорогу).
Мулові сульфатові грязі озера постановою Кабінету міністрів України від 11.12.1996 р., № 1499; ДСТУ 878-93 віднесені до лікувальних. Воду місцеві мешканці використовують у лікувальних цілях.
На думку Кримської республіканської асоціації «Екологія і світ», рекреаційний ресурс озера — лікувальні грязі знищуються під дією безконтрольного масового використання. Фахівці асоціації вважають, що використання ресурсу має проходити під контролем Міністерства охорони здоров'я та санітарних служб Криму[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Матеріали до археологічної карти Криму (випуск 2). Т. Н. Смекалова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 липня 2014. Процитовано 21 червня 2014.
- ↑ Курортники НИЩАТЬ ЛІКУВАЛЬНЕ ОЗЕРО ДЖАРИЛГАЧ. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 21 червня 2014.
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
- ДНВП Картографія. Атлас Криму, 2004 р.
- ДНВП Картографія. Атлас Географії України, 2003 р.
- На сайті Рескомводгоспу АРК
| |||||||||||