Ярмолюк Руслан Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руслан Федорович Ярмолюк
Народився 28 жовтня 1976(1976-10-28) (42 роки)
м. Рівне
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Київ
Діяльність журналістика
Відомий завдяки репортер, ведучий
Alma mater Українська державна академія водного господарства, Національний університет «Острозька академія»
Діти син, донька
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України

Русла́н Фе́дорович Ярмолю́к (нар. 28 жовтня 1976(19761028), м. Рівне) — український журналіст. Заслужений журналіст України.

Член Національної спілки журналістів України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Рівному. У дитинстві мріяв стати військовим льотчиком. Першу вищу освіту здобув в Українській державній академії водного господарства, за фахом інженер. У Національному університеті «Острозька академія» здобув фах юриста.

Досвіду ведучого й журналіста набув на радіо «Нова хвиля», де працював два роки, а також на телебаченні в Рівному (телекомпанія «Рівне-1»), писав для місцевих друкованих видань. Згодом працював у Києві кореспондентом «Подробиць», спеціальним кореспондентом товариства «Національні інформаційні системи» (телеканал «Інтер»), потім — ведучим товариства «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

На початку листопада 2013-го перейшов на телеканал «2+2» ведучим новин «Спецкор». Паралельно робить матеріали для ТСН. Висвітлював події з Майдану, окупацію Криму, війну на Сході України. У період бойових дій побував у Донецькому аеропорту, Пісках, під Слов'янськом, Вуглегірськом, Дебальцевим.

Живе в Києві. Одружений, має сина і доньку.

Творчість[ред. | ред. код]

Відомий резонансними репортажами з гарячих точок, зокрема з Південної Осетії, Східної України.

Висувався на здобуття премії «Телетріумф». Його роботи увійшли до об'єднаного відеоматеріалу «Подробиць» з висвітлення конфліктів у гарячих точках, який відзначено другою премією «Emmy Awards» (2009). Автор документальних фільмів «Осетинский дневник» (2009), «Андижан. Полевые записки» (2005).

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]