Очікує на перевірку

Яшина Лариса Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яшина Лариса Іванівна
Народилася28 лютого 1941(1941-02-28)
Пенза, РРФСР, СРСР
Померла7 листопада 2020(2020-11-07) (79 років)
Пенза, Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьписьменниця, поетеса
Alma materPenza State Universityd
Мова творівросійська
Роки активностіз 1951
Жанрлірика
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яшина.

Лариса Іванівна Яшина (28 лютого 1941, Пенза — 7 листопада 2020) — радянський і російський поет, член Спілки письменників Росії (1992) та Спілки журналістів СРСР — Росії (1980), лауреат літературних премій[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Лариса Яшина народилася 28 лютого 1941 року в Пензі в сім'ї службовців. Рано втратила батька. Їй було 2 роки, коли він загинув на фронті в 1943 році. Ця подія справила серйозний вплив на її творчість: тематика німецько-радянської війни займає значне місце в її творчості.

Вірші почала писати в шкільні роки, навчаючись у третьому класі. Перші вірші були на найрізноманітніші теми, в тому числі політичні (боротьба за мир тощо)[2]. У березні 1953 року в районній газеті «За високий урожай!» Путятинського району Рязанської області було опубліковано її перший вірш[3] (12-річна Лариса Яшина в цей час навчалася в п'ятому класі).

Навчаючись у старших класах середньої школи, Лариса Яшина з 1956 року стає позаштатним кореспондентом газети «Молодий ленінець» (м. Пенза) і бере участь у діяльності одного з молодіжних літературних об'єднань при Пензенській обласній організації Спілки письменників СРСР. Друкувалася в пензенських обласних газетах, альманасі «рідна Земля», брала участь у Пензенському обласному поетичному семінарі[4].

У 1958 році Лариса Яшина закінчила із золотою медаллю середню школу № 1 імені В. Г. Бєлінського (м. Пенза), в 1963 році — Пензенський політехнічний інститут, потім аспірантуру при кафедрі «Матеріалознавство» цього ж інституту. Близько 20 років (до вересня 1984 року) вона викладала матеріалознавство в Пензенському політехнічному інституті.

Працюючи в політехнічному інституті, Лариса Яшина керувала студентською літературною групою «Варяги», була редактором університетської газети «За інженерні кадри». Її діяльність була відзначена низкою нагород по лінії комсомолу, в тому числі Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ.

З 1986 по 1999 роки. Лариса Іванівна працювала в Пензенській обласній філармонії як майстер художнього слова. Вона брала участь у створенні цілого ряду концертних програм в Пензі та районах Пензенської області, продовжувала писати вірші, працювала з поетами-початківцями, співпрацювала з ветеранськими організаціями, вела різні конкурси (частівок, народної пісні тощо). У цей же період часу вона написала ряд пісень для вистав Пензенського обласного драматичного театру і Пензенського лялькового театру «Орлятко». Друкувалася в центральних і пензенських газетах, журналах, альманахах, колективних поетичних збірках.

Після виходу на пенсію працювала в Об'єднанні літературних музеїв Пензенської області та Пензенської обласної бібліотеки імені М. Ю. Лермонтова.

Вірші Лариси Яшиної опубліковані в цілому ряді колективних поетичних збірок, випущених в Москві, Саратові і Пензі. У Пензі також видано понад 10 авторських збірок поетеси.

Жанр більшості творів Лариси Яшиної — лірика. Помітне місце в її творчості посідають любовні мотиви, проблеми людських відносин, військова тематика. У віршованих прийомах нерідко зустрічаються народно-пісенні мотиви[5].

Оцінки творчості

[ред. | ред. код]

В рецензії на збірку «Початок», опублікованій у газеті «Літературна Росія» (№ 37, 1974 р.), зазначалося:

«Вірші Л. Яшиної… завидно відрізняються від більшості добірок … і майстерністю, і високим емоційним настроєм. Властиве талантові Яшиної сильне художнє уявлення дозволило їй до антології творів про Зою Космодем'янську вписати свою сторінку: її „Зоя“ — це вірш, у якому життєвий факт і поетичний вимисел дали сплав для глибокого філософського узагальнення.»

У сучасній «Літературній газеті», в рубриках «Губернські сторінки»[6] та «Літературний кур'єр»[7] також згадєються творчість Лариси Яшиної та її нові твори. Сама поетеса оцінюється газетою як «відомий літератор»[7]. Негативно оцінює творчість Лариси Яшиної в журналі «Новый мир» поет Дмитро Кузьмін:

Літературних премій в Росії досить багато, але про більшість з них ми, на щастя, ніколи не чули. Однак «Літературній газеті», наприклад, не соромно повідомляти про те, що якась поетеса Яшина удостоєна Лермонтовської премії за вірші, наприклад, такі: «Як же всеядно зло, / Але твердо засвоїла я: / Перехрещу чоло — / Кривдникам Бог суддя».

Високі оцінки творчості Лариси Яшиної багаторазово зустрічаються в пензенському

літературному журналі «Сура»[8], у відгуках пензенських письменників і поетів[2][9], а також у регіональних засобах масової інформації.

Творчість Лариси Яшиної досить високо оцінюється і владою Пензенської області. У 2011 році поетеса першою з пензенських літераторів була удостоєна вищої регіональної нагороди — почесного знака губернатора «Во славу землі Пензенської»[9].

27 лютого 2013 року після довгої перерви Л. І. Яшина з'явилася на публіці і виступила на презентації журналу «Сура» (№ 1, 2013), в якому представлені нові творчі плани.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Фрагмент вірша Лариси Яшиної, присвячений пензенцям — учасникам німецько-радянської війни увічнили на двох військових меморіалах в Росії — в Пензі та Москві (Зеленограді)

Файл:Provody Penza kamen.JPG
Камінь з віршами Лариси Яшинїй біля пам'ятника «Проводи» в Пензі
Колонны шли за горизонт,
Где ты, земляк наш, только не был…
Отсюда начинался фронт,
Отсюда виделась Победа.

Пенза

[ред. | ред. код]

У Пензі зазначений фрагмент вірша Лариси Яшиної вибитий на пам'ятному знаку, встановленому поруч з пам'ятником «Проводи» роботи скульптора Володимира Курдова. Цей пам'ятник розташований на місці, де в роки Другої світової війни перебував призовний пункт. З цього призовного пункту пішли на фронт більше шести тисяч пензенців.

Пам'ятний знак з віршами Яшиної являє собою великий природний камінь, в який вмонтована розкрита книга, виконана з чорного мармуру. На сторінках мармурової книги вибитий наведений текст строфи. Вірші Лариси Яшиної і форма їх увічнення отримали високу оцінку з боку пензенців — учасників німецько-радянської війни[10].

Москва (Зеленоград)

[ред. | ред. код]

У Зеленограді, аналогічний фрагмент вірша Лариси Яшиної вибитий на гранітній стелі, яка привезена з Пензи і встановлена біля пам'ятного знаку «Рубіж-41» — поруч з Ленінградським шосе, на початку Панфиловського проспекту на місці запеклих боїв Московської битви.

Ініціатива встановлення в Зеленограді стели з віршами Яшиної була висунута пензенськими учасниками німецько-радянської війни. Головним чином — ветеранами 354-ї стрілецької дивізії, що формувалася в Пензі і героїчно билася з ворогом в боях за село Матушкіно в 1941 році на території сучасного Зеленограда)[10]. Ця ідея була підтримана пензенською та зеленоградською владою. Сама стела з віршами була встановлена в 1991 році в дні святкування 50-річчя перемоги в Московській битві[11].

Звання та нагороди

[ред. | ред. код]
  • Член Спілки журналістів СРСР — Росії (1980)[12].
  • Член Союзу письменників Росії (1992).
  • Двічі Лауреат Всеросійської літературної премії імені М. Ю. Лермонтова (2005, 2007)[13][14][15].
  • Лауреат Міжнародної літературної премії імені К. М. Симонова з врученням Золотої медалі (за цикл віршів Антології сучасної поезії «Созвучьє слів живих» т. 5, М, 2010 р.) (2011).
  • Лауреат премії «Майстер» літературного конкурсу «Гранатовий браслет» (2009).
  • Лауреат премії Пензенського комсомолу (1981).
  • Лауреат премії Міністерства культури Пензенської області[4]
  • Нагороджена вищою регіональною державною нагородою Пензенської області — Почесним знаком Губернатора Пензенської області «Во славу пензенської Землі» (2011)[9].
  • Нагороджена вищою муніципальної нагородою м. Пензи — Пам'ятним знаком «За заслуги у розвитку міста Пензи» (2016)[16][17].
  • Нагороджена громадською нагородою — орденом «В ім'я життя на Землі» (2009).

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Публікації у періодичних виданнях:

  1. Альманах «Поэзия». № 46. М.: «Молодая Гвардия». 1986. 70 000 экз.
  2. Газета «Литературная Россия». № 37. 1974.
  3. Газета «Советская Россия». 23.02.1979.
  4. Газета «Комсомольская правда». 1.03.1980, 17.08.1980.
  5. Журнал «Крестьянка». № 3. 1974, № 5. 1982. 6 700 000 экз.
  6. Альманах «Земля родная». № 4. — Пенза, 1963. 3000 экз.
  7. 10 лет нашей дружбы. — Бекешчаба — Пенза, 1980.
  8. Журнал «Сура». № 3. 1994, № 3, 1996, № 2, 3. 1999, № 4. 2008, № 1, № 4, 2009, № 1. 2011.
  9. Газета «За высокий урожай!». № 22 (1713). 11.03.1953. — Рязанская область, Путятинский район.

Публікації в колективних поетичних збірниках:

  1. Начало [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Сборник. Стихи. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1974. 10 000 экз.
  2. Голос поля [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Сборник. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1985. 15 000 экз.
  3. Край мой, единственный в мире [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Стихотворения. / Сост. и авт. предисл. О. М. Савин. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1986. — 10 000 экз.
  4. День волжской поэзии, 1983: Ульяновск, Пенза, Саратов [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Сборник. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1983. — 10 000 экз.
  5. Защити все живое [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Литературно-художественный сборник. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1991. — 5000 экз.
  6. Красота спасет мир. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1992.
  7. Милая роща. Саратов: Приволжское книжное издательство, 1993.
  8. Венок Лермонтову [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Стихи. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1984. — 10 000 экз.
  9. И остаётся жить строка… Сборник произведений пензенских писателей, посвящённый 50-летию областной организации Союза писателей (1958—2008 годы). — Пенза, 2008. 552 с. 1000 экз. ISBN 978-5-94321-135-5
  10. Созвучие слов живых. Антология современной поэзии. — М.: «Московский Парнас», 2010. Том 5. Стр. 229—270. Лариса Яшина. «Я к судьбе относилась доверчиво…». ISBN 978-5-7330-0662-1

Авторські збірки віршів:

  1. Свет от света: Поэма / Лариса Яшина; [Худож. Мария Королькова]. — Пенза: М-во культуры Пенз. обл., 1999. 58 с.: На тит. л.: К 250-летию со дня рождения А. Н. Радищева. — 2000 экз.; 2-е изд. — Пенза: РИО ПГПУ, 2001. — 62 с. — 1000 экз[18].
  2. Перед простором чистого листа / Лариса Яшина. — М.: РБП, 1995. — 8 с. — (Рекламная библиотечка поэзии) (50 лет Великой Победы). 1000 экз. — ISBN 5-7612-0065-1[19].
  3. Пока не занавесят зеркала: [Стихотворения] / Лариса Яшина. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1992. 72 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7633-0549-3[20].
  4. Время любви: Стихи / Лариса Яшина; [Худож. В. Ф. Найденко]. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1987. 62 с. 6000 экз[21].
  5. Откровение: Стихи / Лариса Яшина; [Худож. П. А. Маскаев]. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1983. 55 с. 10 000 экз[22].
  6. Напоминает осени пора…: [Стихи и песни] / Л. И. Яшина, 1998. 425 с.; 2-е изд. — Пенза: 2006. 421 с. 1500 экз.
  7. Равновесие: Избранное: [Стихотворения, поэма] / Л. И. Яшина. — Пенза, 2004. 328 с. — 1000 экз.
  8. Посвящения и живущим, и ушедшим: [стихи-штрихи] / Л. И. Яшина. — Пенза, 2005. 343 с. 500 экз.
  9. Разноцветье / Л. И. Яшина. — Пенза, 2007. 500 экз.
  10. Муррси / Л. И. Яшина. — Пенза, 2007. — 1000 экз. ISBN 5-90-365301-4
  11. Молю прощенья у любви. Л. И. Яшина. Пенза: «Областной издательский центр», 2008. 1000 экз. ISBN 978-5-903653 — 01-1
  12. «Зверские» рассказы / Лариса Яшина. Рассказы о тех, кто всегда рядом с нами, наших домашних любимцах и тех, кто доверяет нам. — Пенза: 2008. 76 c. ISBN 978-5-903653-01-1
  13. Если б знал Куприн…: поэтические этюды / Л. Яшина. — Пенза, 2010. 48 с. ISBN 978-5-93966-046-4[23]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Пензенська енциклопедія. М.: Наукове видавництво «Велика Російська енциклопедія», 2001(рос.)
  2. ↑ а б Пензенська поетеса Лариса Яшина відсвяткувала 70-річний ювілей[недоступне посилання з серпня 2019](рос.)
  3. ↑ Газета «За високий урожай!», № 22 (1713), 11 березня 1953 р., Рязанська область, Путятинський район
  4. ↑ а б Пенза літературна. Яшина Лариса Іванівна [Архівовано 13 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Дорошина Ст. Благаю прощення у любові. Рецензія на однойменну книгу Л. В. Яшиной[недоступне посилання з травня 2019]. Журнал «Сура». 2009. № 4.(рос.)
  6. ↑ Яковлєв А. Губернські сторінки. Літературна газета [Архівовано 8 квітня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ а б ЛІТЕРАТУРНИЙ КУР'ЄР. Літературна газета[недоступне посилання з травня 2019](рос.)
  8. ↑ Литературный журнал «Сура» [Архівовано 2010-11-10 у Wayback Machine.](рос.)
  9. ↑ а б в Поетеса Лариса Яшина удостоєна почесного знака «Во славу землі Пензенської» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  10. ↑ а б Пам'ятник «Проводи» і про місці його встановлення [Архівовано 2 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  11. ↑ Пам'ятник воїнам 354-ї стрілецької дивізії [Архівовано 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  12. ↑ ДТРК «Пенза». Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  13. ↑ Літературна газета про нагородження Лариси Яшиной
  14. ↑ Сайт «Московські письменники». Премії Спілки письменників Росії. Архів оригіналу за 30 березня 2010. Процитовано 6 квітня 2019.
  15. ↑ Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Юрійовича Лермонтова. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 6 квітня 2019.
  16. ↑ Пам'ятний знак «За заслуги у розвитку міста Пензи» [Архівовано 2 листопада 2016 у Wayback Machine.], офіційний сайт Пензенської міської Думи
  17. ↑ У Пензі відбувся творчий вечір поетеси Лариси Яшиной [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.], інформаційне агентство «PenzaNews», 28.02.2016
  18. ↑ Данные «Генерального алфавитного каталога книг на русском языке (1725—1998)»|Свет от света: Поэма / Лариса Яшина. — 2000 экз. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  19. ↑ Данные «Генерального алфавитного каталога книг на русском языке (1725—1998)»|Перед простором чистого листа / Лариса Яшина. — 1000 экз. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  20. ↑ Данные «Генерального алфавитного каталога книг на русском языке (1725—1998)»|Пока не занавесят зеркала: (Стихотворения) / Лариса Яшина. — 1000 экз. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  21. ↑ Данные «Генерального алфавитного каталога книг на русском языке (1725—1998)»|Время любви: Стихи / Лариса Яшина. — 6000 экз. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  22. ↑ Данные «Генерального алфавитного каталога книг на русском языке (1725—1998)»|Откровение: Стихи / Лариса Яшина. 10 000 экз. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  23. ↑ Источник информации — электронные каталоги РНБ и пензенских библиотек

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яшина_Лариса_Іванівна&oldid=41328700