Герхард Баст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ґергард Баст)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герхард Баст
нім. Gerhard Bast
Народився12 січня 1911(1911-01-12)[1]
Кочев'є, Австро-Угорщина
Помер9 березня 1947(1947-03-09)[1] (36 років)
Бреннер[1]
Країна Австрія
 Третій Райх
Діяльністьправник, Працівник Гестапо
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d] і доктор праваd
ЗакладГестапо
ЧленствоСС
ПосадаQ106887414?
Військове званняШтурмбанфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
ДітиМартін Поллак
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі
Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі
Орден Хреста Перемоги
Орден Хреста Перемоги
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Йольський свічник СС
Йольський свічник СС

Ґергард Баст (нім. Gerhard Bast; 12 січня 1911, Ґоттше, Австро-Угорщина — 9 березня 1947, перевал Бреннер) — австрійський юрист, доктор права (10 грудня 1935), штурмбанфюрер СС, службовець гестапо.

Командир зондеркоманди, відповідальний за знищення сотень євреїв.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Ґергард Баст, син адвоката Рудольфа Баста, виріс у заможній німецькій сім'ї. В 1912 році сім'я переїхала в Амштеттен.

Баст відвідував гімназію у Вельсі. Після закінчення школи в 1929 році він вивчав юриспруденцію в Університеті Ґраца, у тому ж році став членом студентського братства «Германія». в 1935 році закінчив університет і здобув ступінь доктора юриспруденції.

У жовтні 1931 року вступив до НСДАП (партійний квиток № 612 972), згодом — до СС (службове посвідчення № 23 064).

Після навчання Баст працював у районному суді Санкт-Пельтена, однак втратив роботу через нацистську діяльність. Згодом Баст працював у конторі свого батька, який також був переконаним нацистом.

Кар'єра в ґестапо

[ред. | ред. код]

Після приєднання Австрії до Третього Рейху Баст став членом СД і ґестапо (з 20 березня 1938). Спочатку працював у відділенні ґестапо в Ґраці, де він був у 1940 році керівником відділу.

З серпня 1940 року Баст працював у відділенні ґестапо в Кобленці, в січні 1941року заміняв Гумберта Ахамер-Піфрадера, керівника державного центру управління поліцією в Лінці.

В 1941 році отримав звання штурмбанфюрера СС і був призначений урядовим радником.

З липня 1941 року — заступник керівника ґестапо в Мюнстері. На цій посаді Баст безпосередньо брав участь в депортації євреїв на Схід та стратах польських робітників.

З листопада 1942 по грудень 1942 він був командиром зондеркоманди 11а в складі айнзацгрупи D, брав участь у знищеннях євреїв.

У січні 1943 року, Баст був переведений до Лінца керівником ґестапо.

14 листопада 1943 року під час полювання Баст випадково вбив дванадцятирічного хлопчика-погонича Алоїса Клаубауфа. Засуджений до 4-х місяців позбавлення волі, однак за сприяння Рудольфа Квернера вирок був скасований, і Баста скерували на Східний фронт.

В червні-листопаді 1944 року Баст був командиром зондеркоманди 7а у складі айнзацгрупи В, з якою брав участь у придушенні Словацького повстання. Після розформування зондеркоманди переведений в айнзацгрупу Н для участі в антипартизанських акціях. Баст вважався вправним бійцем.

Повоєнні роки

[ред. | ред. код]

В кінці Другої світової війни, він почав переховуватися під вигаданим ім'ям як найманий робітник та лісоруб у Південному Тіролі.

У березні 1947 року Баст захотів повернутися до своєї сім'ї в Інсбрук. Для цього він разом з контрабандистом намагався пройти через перевал Бреннер, однак ще на підступах до перевалу супутник Баста вбив його трьома пострілами й пограбував. У 1949 році вбивцю Баста засудили до 30 років позбавлення волі за вбивство і розбій.

Нащадки

[ред. | ред. код]

Австрійський письменник Мартін Поллак є позашлюбним сином Ґергарда Баста. Поллак написав книгу «Мрець у бункері. Історія мого батька», яка була опублікована у Відні в 2004 році.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Helge Dvorak: Biographisches Lexikon der Deutschen Burschenschaft. Band I Politiker, Teilband 7: Supplement A–K. Heidelberg 2013, S. 45–46.
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8. (Aktualisierte 2. Auflage)
  • Martin Pollack: Der Tote im Bunker. Bericht über meinen Vater. Zsolnay, Wien 2004, ISBN 3-552-05318-2.
  • Gerald Steinacher: Nazis auf der Flucht. Wie Kriegsverbrecher über Italien nach Übersee entkamen, Frankfurt a. M. 2010, ISBN 978-3-596-18497-2. (Taschenbuchausgabe)

Посилання

[ред. | ред. код]