277-ма мотострілецька дивізія (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
277-ма мотострілецька дивізія
(1970—1992)

66-та танкова дивізія
(1965—1970)


32-га танкова дивізія
(1957—1965)


2-га танкова дивізія
(1945—1957)


66-та стрілецька дивізія
(1936—1945)


2-га колгоспна стрілецька дивізія
(1932—1936)
рос. 277-я мотострелковая ордена Кутузова дивизия
На службі1932 — 1992
Країна Радянський Союз
Гарнізон/Штаб Російська РФСР

277-ма мотострілецька дивізія (277 МСД, в/ч 44980) — з'єднання мотострілецьких військ Радянської армії чисельністю у дивізію, що існувало у 1932—1992 роках. Дивізія дислокувалася на Далекому сході.

Після розпаду СРСР у 1992 році перейшла до складу Збройних сил Російської Федерації.

Історія

[ред. | ред. код]

Початок історії з'єднання веде від 2-ї колгоспної стрілецької дивізії, що була створена у селі Лутківка-Медведицьке Шмаківської району Уссурійської області ДВО[1], що була у складі унікального Особливого колгоспного корпусу у складі ОЧДСА створеної за наказом Революційної військової ради[2]. Дивізія сформована 14 травня 1932 року, що стало датою святкування ювілеїв дивізії, а потім бригади[3].

Радянсько-німецька війна

[ред. | ред. код]

У роки німецько-радянської війни з'єднання існувало як 66-та стрілецька дивізія (66 СД). 19 травня 1945 нагороджена орденом Кутузова II ступеня[4].

Радянсько-японська війна

[ред. | ред. код]

У кінці Другої світової війни 66-та стрілецька дивізія взяла участь у Радянсько-японській війні. У складі 2-го Далекосхідного фронту Робітничо-селянської Червоної армії 66 СД боролася в ході Харбін-Гіринської наступальної операції проти угруповання японських військ у Маньчжурії[3].

За зразкове виконання завдань командування в бойових діях проти японських військ при форсуванні річки Уссурі, прориві Хотунського, Мішаньського, Пограничненського, Дунінського укріпрайонів, оволодінні містами Мішань, Гірин, Яньцзи, Харбін і проявлені при цьому доблесті й мужності 19 вересня 1945 року 66-та стрілецька дивізія нагороджена орденом Кутузова II ступеня[3]. У частинах дивізії нагороджені 3 герої Радянського Союзу, 1266 осіб — орденами, 2838 — медалями[1].

Розпад СРСР

[ред. | ред. код]

1990 року перейменована на 127-му кулеметно-артилерійську дивізію.

Після розпаду СРСР у 1992 році дивізія перейшла до складу Збройних сил Російської Федерації.

Стурктура

[ред. | ред. код]

На 1941 рік 66 СД мала у складі:[5]

  • 33-й стрілецький полк
  • 108-й стрілецький полк
  • 341-й стрілецький полк
  • 161-й артилерійський полк
  • 263-й гаубичний артилерійський полк (до 01.1942)
  • 473-й окремий самохідно-артилерійський дивізіон
  • 118-й окремий винищувально-протитанковий дивізіон
  • 39-та розвідувальна рота
  • 91-й саперний батальйон
  • 928-й окремий батальйон зв'язку
  • 42-й медико-санітарний батальйон
  • 118-та окрема рота хімзахисту
  • 493-тя автотранспортна рота
  • 725-та польова хлібопекарня (81-й польовий автохлібзавод, 113-та польова хлібопекарня)
  • 235-й (112-й) дивізійний ветеринарний лазарет
  • 56-та дивізіонна артилерійська ремонтна майстерня
  • 283-та польова поштова станція
  • 255-та польова каса Держбанку

1980-ті

[ред. | ред. код]

На кінець 1980-х років у 277 МСД (в/ч 44980, село Сергіївка) перебували:[6]

  • Управління (Сергіївка),
  • 394-й механізований Червонопрапорний полк (в/ч 35256, с. Сергіївка),
  • 314-й механізований полк (в/ч 52619, село Платонівка)
  • 702-й механізований полк (в/ч 61659, село Барано-Оренбурзьке)
  • 218-й танковий Кременчуцько-Берлінський Червонопрапорний полк (в/ч 16871, селище Липівці)
  • 872-й артилерійський Вітебсько-Хінганський ордена Олександра Невського полк (в/ч 73776, село Барано-Оренбурзьке)
  • 1171-й зенітний ракетний полк (в/ч 64050, село Сергіївка)
  • 77-й окремий розвідувальний батальйон (в/ч 22426, село Барано-Оренбурзьке)
  • 561-й окремий ракетний дивізіон (в/ч 67729, село Сергіївка)
  • 152-й окремий протитанковий дивізіон (в/ч 52297, село Сергіївка)
  • 243-й окремий інженерно-саперний батальйон (в/ч 64416, селище Липівці)
  • 133-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон (в/ч 75230, селище Липівці)
  • 928-й окремий батальйон зв'язку (в/ч 47059, селище Сергіївка)
  • 369-та окрема рота хімічного захисту (в/ч 02114, село Сергіївка)
  • 1139-й окремий батальйон матеріального забезпечення (в/ч 03931, село Сергіївка)
  • 42-й окремий медичний батальйон (в/ч 32462, село Барано-Оренбурзьке)
  • ОВКР (в/ч 43909, село Сергіївка)

Командування

[ред. | ред. код]
  • 10.01.1939 — 24.01.1942 — полковник, з 09.11.1941 — генерал-майор Юшкевич Михайло Купріянович
  • 25.01.1942 — 10.10.1942 — полковник Піскунов Дмитро Григорович
  • 11.10.1942 — 22.11.1944 — полковник, з 18.05.1943 — генерал-майор Сорокоумов Василь Флегонтовіч
  • 23.11.1944 — 03.09.1945 — полковник Нестеров, Федір Кузьмич

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Депутаты побывали в пулемётно-артиллерийской дивизии. Информационное агентство Deita.ru. 5 березня 2008. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  2. Приказ Революционного военного совета СССР № 0015 от 20 марта 1932 года.
  3. а б в Был у бригады юбилей. Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 10 червня 2022.
  4. Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. {{{Заголовок}}}. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — С. 139. — 640 p. — ISBN 978-5-89503-530-6.
  5. 66-я стрелковая дивизия. rkka.ru. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  6. Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Вооружённые Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской. Часть 1: Сухопутные войска. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — ISBN 978-5-89503-530-6.

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]