Окрема дивізія оперативного призначення
| Окрема дивізія оперативного призначення | |
|---|---|
| рос. Отдельная дивизия оперативного назначения | |
 | |
| На службі | з 1924 |
| Країна |
 Росія |
| Належність | Національна гвардія Росії |
| Вид | національна гвардія |
| Тип | жандармерія |
| У складі | Війська національної гвардії Росії |
| Прізвиська | Дивізія імені Дзержинського |
| Гасло |
Будь-коли, будь-де — будь-яке завдання! (рос. В любое время, в любом месте — любую задачу!) |
| Марш |
«Моя Дивізія» (рос. Моя Дивизия) |
| Талісман | біла пантера |
| Командування | |
| Поточний командувач |
Генерал-майор Микола Кузнєцов |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Окрема орденів Жукова, Леніна і Жовтневої Революції Червонопрапорна дивізія оперативного призначення імені Ф. Е. Дзержинського військ національної гвардії Російської Федерації (ОДОП) (рос. Отдельная дивизия оперативного назначения, рос. ОДОН)— елітне військове з'єднання Військ Національної гвардії Росії.
До завдань дивізії входить охорона громадського порядку у Москві й Московської області, боротьба з тероризмом та екстремізмом, а у воєнний час — охорона важливих державних об'єктів.
Основні сили дивізії розквартировані у Балашисі-15, Московська область. Командир — генерал-майор Микола Анатолійович Кузнєцов (з 9 липня 2021). Умовне найменування — в/ч № 3111.
Історія[ред. | ред. код]
Дивізія веде свою історії з 17 червня 1924 року, коли на базі Загону особливого призначення при ВНК була створена Дивізія особливого призначення (ДОП) при Колегії ОГПУ СРСР.
Дивізія Дзержинського брала участь в Параді Перемоги: військовослужбовці 2-го полку кидали до Мавзолею трофейні прапори і штандарти. 29 осіб зараховано навічно в списки формувань дивізії.
До лютого 1994 року з'єднання мало повне дійсне найменування — Окрема орденів Леніна й Жовтневої Революції Червонопрапорна мотострілецька дивізія особливого призначення імені Фелікса Едмундовича Дзержинського (ОМСДОП). Після переформування згадка імені Ф. Е. Дзержинського зникла з офіційного найменування дивізії, однак у вересні 2014 року було повернуто[1].
Застосування дивізії[ред. | ред. код]
З урахуванням штатної чисельності, матеріально-технічного забезпечення й рівня бойової підготовки особового складу, дивізія в змозі самостійно виконувати як карательні, так й загальновійськові завдання. Досвід особового складу у ліквідації громадського спротиву, участі в контртерористичних операціях, свідчить про високої бойової готовності з'єднання. Дивізія повністю моторизована, мобільна, знаходиться в постійній бойовій готовності. Протягом короткого часу частини ОДОП можуть бути перекинуті повітряним транспортом в будь-яку точку Росії для придушення раптово виникаючого спротиву.
Частини дивізії брали участь у спеціальних заходах, що мали місце у Вірменії, Азербайджані, Нагірному Карабасі, Середньої Азії, Північної Осетії, Чечні, Дагестані. В даний час зведені підрозділи дивізії продовжують брати участь в контртерористичних операціях на Північному Кавказі. За мужність й героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку тисячі військовослужбовців дивізії нагороджені орденами й медалями СРСР та РФ, а 19 — удостоєні звання Герой Російської Федерації.
Військовослужбовці дивізії спільно з підрозділами ГУВС по місту Москва й ГУВС по Московській області несуть службу з охорони громадського порядку й забезпечення громадської безпеки під час проведення у Москві та Московській області суспільно-політичних, культурно-масових та спортивних заходів, патрульно-постову службу.
Зведений батальйон ОДОП брав участь у забезпеченні безпеки при проведенні саміту АТЕС в 2012 році у Владивостоці, XXVII Всесвітньої літньої Універсіади — 2013 у Казані.
Парадний розрахунок ОДОП традиційно представляє Війська Національної Гвардії Російської Федерації на параді Перемоги на Красній площі. Частини дивізії беруть участь в урочистих заходах, присвячених Дню пам'яті і скорботи 22 червня і параду 7 листопада 1941 року.
В період проведення Чемпіонату світу з футболу FIFA-2018 підрозділи дивізії одночасно здійснювали охорону громадської безпеки у Москві й Калінінграді.
Склад[ред. | ред. код]
.jpg)
До складу дивізії входять наступні формування (за станом на 11.04.2014 р):[2]
- Військова частина 3111 — штаб дивізії;
- 604-й Червонопрапорний центр спеціального призначення, в/ч 3179 (колишні 1-й полк оперативного призначення, загони спеціального призначення «Витязь» і «Русь»);
- 2-й ордена Кутузова полк оперативного призначення, в/ч 3186;
- 4-й полк оперативного призначення, в/ч 3419;
- 5-й полк оперативного призначення, в/ч 3500;
- 16 центр по підготовці особового складу, в/ч 3421;
- окремий батальйон зв'язку, в/ч 3128;
- окремий ремонтно-відновлювальний батальйон, в/ч 3187;
- окремий медико-санітарний батальйон, в/ч 3532;
- 441-й окремий батальйон забезпечення, в/ч 6909;
- 752-й окремий інженерно-саперний батальйон, в/ч 6923;
- 344-й окремий комендантську батальйон, в/ч 6771;
- 319-й окремий батальйон з охорони і забезпечення навчальних центрів (навчальні центри сельці Нова та місті Ногінськ[3] . Московської області), в/ч 3058;
- 4-та окрема рота РХБ захисту, в/ч 3401;
- гарнізонна квартирно-експлуатаційна частина, в/ч 3492;
- Гарнізонний будинок офіцерів «Реутово».
Також на території дивізії розташовані:
- Головний військовий клінічний госпіталь внутрішніх військ МВС Росії (в/ч 3178);
- Центральний вузол зв'язку внутрішніх військ МВС Росії (в/ч 3472);
- Головний центр автоматизованої системи управління внутрішніх військ МВС Росії (в/ч 3601);
- Центр інженерного-технічного забезпечення внутрішніх військ МВС Росії (в/ч 6686).
Командири дивізії[ред. | ред. код]
- Будніков, Олександр Вікторович, генерал-майор (лютий 1994—1995)
- Тихонов, Геннадій Єгорович, генерал-майор (1995—1998)
- Манюта, Володимир Олександрович, полковник (1998—1999)
- Турапін, Микола Дмитрович, генерал-майор (1999—2002)
- Меліков, Сергій Алимович, генерал-майор (2002—2008)
- Бобков, Павло Борисович, генерал-майор (2008—2010)
- Піддубний, Ігор Геннадійович, генерал-майор (2010—2013)
- Захаров, Сергій Юрійович, генерал-майор — (2013—2016)
- Черепанов, Дмитро Володимирович, генерал майор — (з 26.10.2016)[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Присвоение почётного наименования. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- ↑ Федеральная служба войск национальной гвардии. Milkavkaz (рос.). 07.04.2016. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
- ↑ расположение ногинского полигона: 1,9 км северо-восточнее деревни Починки, 4,2 км восточнее деревни Соколово, 1,6 км северо-восточнее г. Ногинска, 5,7 км западнее деревни Щекавцево, 2,2 км северо-западнее деревни Жилино-Горки Стрельбы и подрывы на полигоне [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Казаков Н. Сильна рать воеводою. // «На боевом посту» (журнал ВВ МВД России). — 2009. — № 6. — С.10-13 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Арибжанов Р. М., Артюхов Е. А., Штутман С. М. Дивизия имени Дзержинского. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 480 с. — ISBN 978-5-699-24543-7.
- Беликов И. Г. Имени Дзержинского. — 1. — М.: Воениздат, 1976. — Т. 1. — 206 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Північне КПП. [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.]