12 стільців (мюзикл)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
12 стільців
РозташуванняМосква
На основі«Дванадцять стільців»
Ільф і Петров
Моваросійська
МузикаІгор Зубков
СловаОлександр Вулиха
Прем'єра2003
РежисерТигра Кеосаян
ЛібретоТигра Кеосаян
Олександр Вулих
ХореографіяЄгор Дружинін
У ролях

Джемал Тетруашвілі, Ігор Балалаєв, Вікторія Пивко, Максим Заусалін, Юлія Артьомова, Олексій Ємцов, Марія Шорстова, Костянтин Соколов, Ірина Котельникова, Ольга Бєлая, Костянтин Сироткін

Постановки
2003 — Московський палац молоді, Москва, Росія
Нагороди

«12 стільців» (рос. 12 стульев) — російський мюзикл 2003 року режисера Тиграна Кеосаяна та композитора Ігоря Зубкова, що був поставлений у Москві, на сцені Московського палацу молоді (МПМ). Лібрето — Тиграна Кеосаяна й Олександра Вулиха. Продюсери — Дмитро Богачов й Олександр Цекала. Вистава заснована на романі «Дванадцять стільців» Ільфа й Петрова.

Основним елементом декорації є дев'ятиметрова «башта Татліна», яка за допомогою спеціальних механізмів моментально трансформується для потрібного епізоду. Музика композитора Ігоря Зубкова охоплює найпопулярніші музичні стилі 20-х — 80-х років: від блюзу до попмузики та рок-н-ролу.

Анонсований наприкінці липня 2003 року; прем'єра 7 листопада 2003 року. 5 вересня 2003 року актори трупи відкрили День міста в ГЦКЗ «Росія» і 7 вересня закрили його цим самим номером на Василівському узвозі, виконавши заголовний хіт із мюзиклу — «Пісню про Москву».

29 лютого 2004 року мюзикл зіграли всоте (творці мюзиклу Ігор Зубков, Тигран Кеосаян, Єгор Дружинін і Олександр Цекало вийшли на сцену в головних і другорядних ролях і відіграли окремі номери разом з акторами).

Мюзикл був вельми популярний, але, проживши вісім місяців на сцені МПМ у режимі щоденного показу, виявився фінансово збитковим.

Акторський склад

[ред. | ред. код]

Головні ролі

[ред. | ред. код]
  • Джемал ТетруашвіліОстап Бендер
  • Ігор Балалаєв — Іпполіт Матвійович Вороб'янінов
  • Вікторія Пивко — мадам Грицацуєва
  • Максим ЗаусалінБезенчук
  • Юлія Артьомова — мадам Пєтухова
  • Олексій Ємцов — панотець Федір
  • Марія Шорстова — Ліза
  • Костянтин Соколов — аукціонист
  • Ірина Котельникова — Еллочка-людожерка
  • Ольга Бєлая — Фіма
  • Олексій Россошанський — інженер Щукін
  • Олексій Бобров — капітан
  • Костянтин Сироткін — Максим Горький
  • Володимир Кисаров — монтер Мечников
  • Марат Абдрахімов — капітан

Другорядні ролі

[ред. | ред. код]
  • Юлія Артьомова
  • Світлана Атлякова
  • Ольга Бєлая
  • Олексій Бобров
  • Андрій Борисов
  • Альона Бурова
  • Павло Глухов
  • Анна Гученкова
  • Олексій Ємцов
  • Анна Жиліна
  • Максим Заусалін
  • Ірина Кашуба
  • Володимир Кисаров
  • Олена Коновалова
  • Ірина Котельникова
  • Юлія Михайлова
  • Ельвіна Мухутдінова
  • Ірина Перова
  • Вікторія Пивко
  • Марк Подлєсний
  • Валентина Рубцова
  • Олексій Россошанський
  • Костянтин Сироткін
  • Костянтин Соколов
  • Олена Терехова
  • Альона Фіргер
  • Олександр Фоменко
  • Марія Шорстова
  • Ліка Рулла

Творчий колектив

[ред. | ред. код]
  • Автори лібрето: Тигран Кеосаян, Олександр Вулих
  • Режисери-постановники: Тигран Кеосаян, Олександр Цекало
  • Композитор: Ігор Зубков
  • Поет-пісняр: Олександр Вулих
  • Концертмейстериня: Тетяна Солнишкіна
  • Хореограф: Єгор Дружинін
  • Диригенти: Ара Карапетян, Олексій Ходорченков
  • Художник зі світла: Дамір Ісмагілов
  • Художниця з костюмів: Валентина Комолова

Критика

[ред. | ред. код]

Давид Тухманов, який бачив майже всі мюзикли, що показувалися в Росії, оцінював їх з музичного погляду невисоко, а «12 стільців» — як один із найслабших[1]:

Як музикант я бачу, що музична основа цих вистав значно слабша, ніж постановча. У режисурі залучені дуже активні творчі сили, і дійство створюється вельми винахідливе і видовищне. Однак не випадково мюзиклів з'являється багато, але рідко який стає хітом. <...> Не сперечаюся, це нормальна, хороша музика, тільки от без особливої яскравості. А у вітчизняних мюзиклах — «Норд-Ост» і «12 стільців» — музика взагалі має прикладний характер і самостійного значення не має.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тосунян Ирина. По волне его памяти : [арх. 9 березня 2016] // Литературная газета. — 2004. — 30 листопада.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Офіційний сайт (рос.)