Кеосаян Тигран Едмондович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кеосаян Тигран Едмондович
вірм. Տիգրան Քեոսայան
Дата народження 4 січня 1966(1966-01-04) (58 років)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінорежисер, актор, телеведучий, сценарист, ведучий, виробник, театральний режисер, кліпмейкер, кінопродюсер
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв Росії
IMDb ID 0449085
CMNS: Кеосаян Тигран Едмондович у Вікісховищі

Тигран Едмондович Кеосаян (нар.. 4 січня 1966, Москва, Російська РФСР, СРСР) — російський пропагандист, шовініст і ведучий расистської програми «Міжнародна пилорама», актор кіно і телебачення, кінорежисер, сценарист, продюсер, кліпмейкер і телеведучий вірменського походження. Син радянського кінорежисера і сценариста Едмонда Кеосаяна та чоловік російської пропагандистки Маргарити Симоньян.

Відомий своїми українофобними, сексистськими, расистськими шовіністькими заявами та пропагандою. Фігурант центру "Миротворець".[1]

З 2022 року Вірменія оголосила його персоною нон грата за пропагандистські висловлювання і йому заборонено в'їзд до Республіки Вірменія[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 січня 1966 року в Москві, в сім'ї кінематографістів[3]. Батько — кінорежисер Едмонд Кеосаян (1936—1994), мати — актриса Лаура Геворкян (нар.. 1939). За національністю вірменин.

У 1983 році закінчив середню школу і працевлаштувався на кіностудію «Мосфільм»[3].

У 1984 році вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), проходив навчання в майстерні професора Ігоря Васильовича Таланкіна[3]. Через деякий час вирішив залишити навчання і пішов по призову на строкову військову службу в лавах Радянської армії. Після демобілізації відновився у виші. З 1987 року знімався в епізодах у кіно.

У 1992 році знімає свій перший повнометражний фільм — «Катька і Шиз».

У 1993 році Тигран Кеосаян разом з братом Давидом створює студію «Gold Vision», де разом зі своїм інститутським товаришем Федором Бондарчуком активно займається виробництвом музичних відеокліпів і рекламних роликів[4]. Співпрацював з такими діячами російського шоу-бізнесу, як Ірина Аллегрова, Михайло Шуфутинський, Ігор Саруханов, Наталя Ветлицька[3]. З часом відходить від кліпмейкерства, все більше переходячи на роботу режисера кіно[5].

У 1998 році[6] закінчив режисерський факультет Всеросійського державного інституту кінематографії імені С. О. Герасимова (ВДІК) (курс народного артиста СРСР Юрія Миколайовича Озерова). Під час навчання у ВДІКу Тигран поставив свій перший художній фільм «Сонячний берег» тривалістю вісімнадцять хвилин. Драма була присвячена солдату-строковику, який віткає з армії, не витримавши дідівщини. У цій картині знявся Федір Бондарчук[3].

Широку популярність Кеосаяну принесли такі його режисерські кінороботи, як лірична новорічна комедія «Бідна Саша» (1997) з Олександром Збруєвим і Вірою Глаголєвою в головних ролях[7], а також пригодницький телесеріал «Чоловіча робота» (2001), що розповідає про військову службу російського спецназу ГРУ в Чечні[8][9].

У травні 2000 року «Gold Vision» зливається з продюсерським центром «Відео Інтернешнл»[10], утворивши «Студію 2В»[11]. Брати Кеосаяни співпрацювали з цією компанією, знімаючи і продюсуючи різні серіали і фільми, аж до весни 2004 року[12].

У 2003 і 2004 роках Кеосаян був членом журі телевізійного музичного проекту телеканалу «Росія» «Народний артист»[13].

З 2007 року працює телеведучим. З березня 2007 по листопад 2009 року[14] — ведучим авторського ток-шоу «Вечір з Тиграном Кеосаяном»[15] (пізніше — «…з Тиграном Кеосаяном») на «РЕН ТВ»[16]. У грудні 2007 року виступив на тому ж каналі як співведучий (в парі з Евеліною Бледанс) новорічного шоу «Новий рік навпаки»[17]. Співпраця телеканалу з Кеосаяном була перерваноа рішенням холдингу «Національна Медіа Група» (НМГ) у зв'язку зі зміною концепції мовлення на «РЕН ТВ»[18].

З 2009 по 2010 рік разом зі своєю дружиною Оленою Хмельницькою вів телешоу «Ти і я» про таємниці сімейного життя зірок на телеканалі «Росія»[19].

З грудня 2009 по грудень 2010 року — виконавчий продюсер телеканалу «ДТВ»[20]. З 18 січня по 31 травня 2010 року — ведучий авторського ток-шоу «Гарячий вечір з Тиграном Кеосаяном» на тому ж каналі[21]. За участі Кеосаяна на телеканалі з'явилися програми «Руйнівники прислів'їв», «Департамент власної безпеки»[22], «Дорожні війни»[23] та «Ульотне відео по-російськи», а також серіали «Одного разу в міліції» і «Невидимки»[24].

У 2011 році ненадовго повернувся на «РЕН ТВ». З 7 листопада по 23 грудня 2011 року — ведучий ток-шоу «Досить мовчати!»[25]. Після закриття цієї програми протягом наступних п'яти років Кеосаян не з'являвся на екрані в ролі телеведучого[26], зосередившись на кінобізнесі[27]. В цей час він відновив свій колишній актив — студію «Голд Віжн».

3-4 жовтня 2014 року взяв участь у театралізованих онлайн-читаннях «Кареніна. Живе видання»[28].

З 3 вересня 2016 року — ведучий вечірнього розважального "сатиричного" шоу «Міжнародна пилорама» на телеканалі «НТВ». Заявленою тематикою програми названо освітлення з гумором подій світової політики.[29][30][31]. Насправді ж, шоу є розсадником рашистської пропаганди. В шоу всі політики «недружественных стран» та «либерастня» через «смішні» пародії виставляються ідіотами, які не здатні нічого зробити «сильному и справедливому» царю Путлеру. Раніше в шоу також були інтерв'ю з близькими до нео-фюрера політиками (наприклад, Пєсков) та його ручними пропагандистами, які дискутують на тему "Какой же царь хороший, сильний и справедливый".

Тигран Кеосаян переніс два інфаркти міокарда — в 2008[32] і 2010 роках[33].

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Едмонд Гарегінович Кеосаян (9 жовтня 1936 — 21 квітня 1994), радянський кінорежисер, сценарист, лауреат премії Ленінського комсомолу (1968), заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976).
  • Мати — Лаура Ашотівна Геворкян (Кеосаян) (нар. 28 січня 1939), і вірменська радянська актриса театру і кіно, заслужена артистка Вірменської РСР (1979).
  • Брат — Давид Эдмондович Кеосаян (нар. 10 квітня 1961), радянський і російський кіноактор, кінорежисер, сценарист і продюсер.
  • Племінниця — Лаура Давидовна Кеосаян (нар. 8 лютого 1982), російська актриса театру і кіно.
  • Перша дружина (з 1993 по 2014 роки) — Альона Олександрівна Хмельницька (нар. 12 січня 1971), російська актриса театру і кіно, телеведуча. Одружилися у 1993 році[19]. У шлюбі, який тривав двадцять один рік, народилися дві доньки. Подружжя офіційно розлучилося у 2014 році[34][35].
    • Дочка — Олександра Тигранівна Кеосаян (нар. 1994).
    • Дочка — Ксенія Тигранівна Кеосаян (нар. 7 липня 2010)[36].
  • З 2012 року співжиття з Маргаритою Симонівною Симонян (нар. 6 квітня 1980), російською пропагандисткою, головним редактором телеканалу «RT» і МІА «Росія сьогодні». У пари троє дітей.
    • Дочка — Мар'яна (нар. 12 серпня 2013)[37].
    • Син — Баграт (нар. 27 вересня 2014).
    • Дочка — Маро (нар. 19 жовтня 2019)[38].

Акторські роботи[ред. | ред. код]

Участь у відеокліпах[ред. | ред. код]

  • 1995 — Тигран Кеосаян знявся в кліпі Софії Ротару на пісню «Ночной мотылёк».

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

  1. 1992 — Катька і Шиз
  2. 1996 — Справи смішні, справи сімейні
  3. 1997 — Бідна Саша[7]
  4. 1999 — Президент і його внучка
  5. 1999 — Директорія смерті
  6. 2000 — Конвалія срібляста[39]
  7. 2001 — Чоловіча робота[40]
  8. 2002 — Чоловіча робота 2
  9. 2004 — Конвалія срібляста 2
  10. 2006 — Заєць над безоднею
  11. 2008 — Міраж
  12. 2011 — Ялта-45
  13. 2012 — Три товариша
  14. 2013 — Море. Гори. Керамзит[41][42]
  15. 2017 — Актриса
  16. 2018 — Кримський міст. Зроблено з любов'ю!

Кліпи[ред. | ред. код]

Інші роботи[ред. | ред. код]

  • 2000 — «Новий», вистава
  • 2003 — «12 стільців», мюзикл

Сценарні роботи[ред. | ред. код]

  1. 1996 — Справи смішні, справи сімейні
  2. 2000 — Конвалія срібляста

Продюсерські роботи[ред. | ред. код]

  1. 2012 — Три товариша
  2. 2012 — Багатодітна сім'я
  3. 2013 — Общага

Участь у телепроєктах[ред. | ред. код]

  • У 1998 році разом з Оленою Хмельницькою взяв участь у телегрі «Вустами дитини» на телеканалі «НТВ».
  • В 2006 році взяв участь в 9-му і 15-му випусках шоу «Слава Богу, ти прийшов!» на телеканалі «СТС».
  • У жовтні 2007 року разом з дружиною Оленою Хмельницькою і дочкою Олександрою брав участь як гравець 4-го випуску спортивного шоу «Стінка на стінку» на «Першому каналі»[45].
  • У 2009 році запрошувався як гість до шоу «Прожекторперісхілтон» на «Першому каналі».
  • В 2010 році був у журі «Відеобитви».
  • У листопаді 2010 року разом з дружиною Оленою Хмельницької був запрошений вяк гравець на шоу «Десять мільйонів» на телеканалі «Росія».
  • У 2014 році пройшли зйомки шоу «Імперія ілюзій. Брати Сафронови», постійними членами журі стали Тигран Кеосаян і Дмитро Шепелєв, прем'єра відбулася 21 лютого 2015 року на телеканалі «СТС».
  • У 2016 році був членом журі четвертого сезону шоу «Один в один!» на телеканалі «Росія-1»[46].
  • 31 грудня 2016 року відбувся показ новорічного випуску програми «Своя гра» на телеканалі «НТВ», в якій Кеосаян взяв участь як ведучий каналу і здобув перемогу, обігравши Сергія Малоземова (ведучого програм «Диво техніки» та «Їжа жива і мертва») і Джона Уоррена (ведучого програми «Поїдемо, поїдемо!»)[47].

Критика[ред. | ред. код]

Наприкінці 2000-х — початку 2010-х років телевізійні критики досить лояльно відгукувалися про Тиграна Кеосаяна[48][49], характеризуючи його як телеведучого, «повністю позбавленого дешевого кокетства і щирого у своєму бажанні розібратися»[50].

З 2016 року роботу Кеосаяна як ведучого розважальної програми «Міжнародна пилорама» на каналі НТВ неодноразово критикувала телекритик і оглядачка «Нової газети» Ірина Петровська[30]:

«Тепер Тигран Кеосаян (а мова саме про нього), відкинувши інтелігентські умовності, впивається можливостями, що відкрилися на старості років, безкарно і відкрито вимовляти слова, за які в колі спілкування він би отримав по губах, і радість від здобутої свободи нашого неофіта буквально розпирає. Сам каже - і сам же щасливо і препохабно хихикає, нагадуючи молодшого школяра, шокуючого батьків зробленими в підворітті лінгвістичними відкриттями[51]".

Тієї ж точки зору дотримується оглядачка і заступник головного редактора тижневика «Співрозмовник» Ольга Сабурова:

«... його остання програма - верх улесливості і вульгарності. До такої ницості не опускався навіть радіоактивний Дмитро Кисельов. Соромно і ніяково за те, що звучить з екрану, стає вже з перших секунд передачі. <...> Ведучий матюкається мало не через слово. Як думає - так і говорить: розв'язно, похабно і без тіні сорому. Він і не підозрює, яке почуття огиди відчувають, дивлячись на нього, глядачі. Кеосаян впевнений: сиплячи ідіотськими жартами, він виглядає крутим, безстрашним і дотепним. Звідки ця впевненість?[52]"

Тележурналіст Володимир Кара-Мурза-старший у своїй статті також розкритикував Кеосаяна, заявивши, що ведучий у програмі «Міжнародна пилорама» «вчергове пробив дно», бо «вимовляти в ефірі такі фрази, які він собі дозволяє, негідно не те що телеведучому, а і будь-якій пристойній людині»[53].

Оглядач (відділ кіно і телебачення) газети «Московський комсомолець» і блогер радіо «Ехо Москви» Олександр Мельман порівняв Кеосаяна з відомим американським теле — і радіоведучим Говардом Стерном:

«Так ось, Кеосаян - це наш Говард Стерн, поспішайте бачити. І не слівця на «г» і на «ж» тут важливі - дурне діло нехитре. Головне - який це гумор. Якщо якісний, тоді все в порядку. А ось цим Тигран може похвалитися далеко не завжди. Але останнім часом у нього щось виходить ... <...> Він просто взяв і поставив нашого улюбленого президента в загальний контекст, тобто створив світ чоловічків із Сонячного міста, де все як б на рівних[54]".

У 2018 році Кеосаян так пояснив свою участь у програмі[55]:

«Слухайте, це чисте хобі і можливість, вдячний хлопцям, каналу, Льоші Земському і Тіму Вайнштейну, це можливість говорити те, як я хочу, те, про що я хочу, в більшості своїй, та не в більшості, а загалом, в принципі. І це хобі. Боронь боже мені всерйоз подумати, що це моя професія». Вона була перша, моє пришестя на телебачення мається на увазі, коли на «Рені» я виходив. Це ж різні формати абсолютно, ви ж розумієте. Там суспільно-політична була, на «Рені», а тут це чистий Comedy Channel, Джон Стюарт там і так далі. Це хобі. Моя професія - режисер.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ СІА. Кеосаян Тигран Эдмондович. Myrotvorets.center (ru-RU) . Процитовано 7 березня 2023.
  2. ↑ Zatulin and Simonyan banned from Armenia. jam-news.net. 10 жовтня 2022.
  3. ↑ а б в г д Тигран Кеосаян. Биография и фильмография. Сетевое издание «Государственный интернет-канал «Россия» // russia.tv. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  4. ↑ Андрей Вульф (29 грудня 1995). ТИГРАН КЕОСАЯН: РАВНЫЙ СРЕДИ ЛУЧШИХ ИЛИ ЛУЧШИЙ СРЕДИ РАВНЫХ?. Газета «Музыкальная правда». Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  5. ↑ Юрий Геворкян (27 січня 2011). Топ-10: клипмейкеры, ставшие режиссёрами. — В этом году «Социальная сеть» Дэвида Финчера числится в основных фаворитах «Оскара». Газета «Аргументы и факты» // aif.ru. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 9 квітня 2020.
  6. ↑ Кеосаян Тигран Эдмондович. Биография, фильмография, фотографии актёра и режиссёра. [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
  7. ↑ а б Антон Чаркин (24 грудня 1997). ТВ-6 покажет «Бедную Сашу». Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  8. ↑ Тигран Кеосаян сдерживает вулканический темперамент. Газета «Аргументы и факты» // aif.ru. 17 липня 2001. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  9. ↑ Тигран Кеосаян в сладком плену госзаказа. Газета «Аргументы и факты» // aif.ru. 21 січня 2002. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  10. ↑ Фабрика грез "Видео Интернэшнл". Коммерсантъ. 31 травня 2000. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  11. ↑ В «Студии 2В» все отечественное. Труд. 1 червня 2000.
  12. ↑ Какого чёрта. Эхо Москвы. 20 серпня 2006. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  13. ↑ Надежда Прусенкова (31 липня 2003). «Пластиковые звёзды». — Канал «Россия» снова ищет таланты. «Новая газета» // 2003.novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 червня 2015.
  14. ↑ Тигран Кеосаян сменил «РЕН ТВ» на «ДТВ». «Акадо» // tv.akado.ru. 11 листопада 2009. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  15. ↑ Михаил Шабашов (27 травня 2007). Тигран Кеосаян: «Иду на Вы!». — «Являясь микроскопической частичкой населения страны, я выражаю чувства и эмоции, возникающие у народа в связи с какими-то событиями…». Газета «Взгляд» // vzglyad.ru. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 9 квітня 2020.
  16. ↑ Наталия Ростова (20 вересня 2007). Тигран Кеосаян: «Телевизор выполняет заказ». — Почему его не выполняет Тигран, читайте в этом остросюжетном интервью. «Новая газета» // novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 квітня 2020.
  17. ↑ Телевизор на закуску. С кем встречать Новый год, когда от Башмета до Моисеева - расстояние в несколько кнопок?. Газета «Аргументы и факты» // aif.ru. 26 грудня 2007. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 9 квітня 2020.
  18. ↑ Арина Бородина, Сергей Соболев (11 листопада 2009). «РЕН-ТВ» и «СТС» обменялись кадрами. — С 1 декабря новым исполнительным продюсером телеканала «ДТВ» (входит в холдинг «СТС Медиа») станет известный режиссёр и телеведущий Тигран Кеосаян. Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  19. ↑ а б Елена Самойлова (1 жовтня 2009). Тигран Кеосаян и Алёна Хмельницкая: «Семейная жизнь — не война, чтобы друг друга завоёвывать». Газета «Труд». Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  20. ↑ «CTC Media» назначила Кеосаяна генпродюсером «ДТВ». Газета «Взгляд» // vz.ru. 3 декабря 2009 года. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 3 грудня 2009.
  21. ↑ Арина Бородина (31 березня 2010). Телевидение в день теракта в Москве. Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 9 квітня 2020.
  22. ↑ Есть и честные милиционеры. Комсомольская правда. 17 травня 2010. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  23. ↑ ДТВ запустит "Дорожные войны". Акадо. 16 червня 2010. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  24. ↑ Мы можем все. Но не все сразу. Тигран Кеосаян - о преобразованиях на канале ДТВ. Российская газета. 16 березня 2010. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 9 квітня 2020.
  25. ↑ Надежда Шульга (28 жовтня 2011). Тигран Кеосаян призывает: «Хватит молчать!». — С 7 ноября по будням на «РЕН ТВ» стартует новое ток-шоу. Газета «Комсомольская правда» в Молдове // kp.md. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 9 квітня 2020.
  26. ↑ Александр Мельман (8 вересня 2016). «Ты не поцеловал девушку!». — Теленеделя с Александром Мельманом. Газета «Московский комсомолец» // mk.ru. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  27. ↑ Тигран Кеосаян: «Если бы я боялся сравнений с «Тегераном-43», назвал бы свой фильм по-другому». Режиссер и ведущий рассказал о своей новой картине «Ялта-45» и объяснил, почему больше не появляется на телеэкране. Комсомольская правда. 2 травня 2012. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  28. ↑ «Каренина. Живое издание»: 700 человек в прямом онлайн-эфире прочитали роман Толстого (рос.). Официальный сайт Государственного музея Л. Н. Толстого (ГМТ) // tolstoymuseum.ru. 3—4 октября 2014 года. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.
  29. ↑ О проекте. Продолжая успешно смешивать политику и юмор, «НТВ» запускает новый сатирический проект «Международная пилорама». — Ведущий вечернего развлекательного шоу — известный кинорежиссёр, актёр и сценарист Тигран Кеосаян. [Архівовано 9 квітня 2020 у Wayback Machine.] Телекомпания «НТВ» // ntv.ru (3 сентября 2016 года)
  30. ↑ а б Ирина Петровская (9 вересня 2016). «…И юмор у них безобра-азный». — Тигран Кеосаян прошёлся по земному шарику бензопилой «Дружба». «Новая газета» // novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 29 вересня 2016. Процитовано 9 квітня 2020.
  31. ↑ Анна Афанасьева. «Мы никуда не денемся от следователей, полицейских, бандитов». — Гендиректор «НТВ» Алексей Земский об обновлении канала. [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.] Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru (14 сентября 2016 года)
  32. ↑ Тигран Кеосаян попал в больницу с инфарктом. — Режиссёру и телеведущему срочно сделали операцию. Газета «Комсомольская правда» // nnov.kp.ru. 16 січня 2008. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  33. ↑ Анна Горностай (26 жовтня 2010). Тигран Кеосаян: «Рождение дочери помогло пережить инфаркт». Газета «Собеседник». Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  34. ↑ Елена Лаптева (27 сентября 2014 года). Тигран Кеосаян и Маргарита Симоньян назвали сына Багратом. — Режиссёр и редактор снова стали родителями. Газета «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 4 жовтня 2014.
  35. ↑ Милена Жарова. Алёна Хмельницкая, Тигран Кеосаян и его новая жена Маргарита Симоньян устроили переполох в Ницце. [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] Российская электронная газета «Дни.ру» // dni.ru (14 сентября 2016 года)
  36. ↑ У Тиграна Кеосаяна и Алены Хмельницкой родилась вторая дочь. «РИА Новости» // ria.ru. 7 липня 2010. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  37. ↑ Сусанна Альперина. «Марьяна Today». — Маргарита Симоньян родила дочь. [Архівовано 1 грудня 2021 у Wayback Machine.] «Российская газета» // rg.ru (12 августа 2013 года)
  38. ↑ У Кеосаяна и Симоньян родилась дочь Маро. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  39. ↑  // Огонёк. — 2004. — Число 10. — 10.
  40. ↑ Тигран Кеосаян: "Надо будет, и $45 млн. найду". Собеседник. 25 грудня 2002. Архів оригіналу за 8 травня 2003. Процитовано 9 квітня 2020.
  41. ↑ Премьера на Первом: сериал о буднях олимпийской стройки в Сочи "Море. Горы. Керамзит". Первый канал. 16 червня 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 9 квітня 2020.
  42. ↑ Почем керамзит для народа от Тиграна Кеосаяна?. Вокруг ТВ. 20 червня 2014. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  43. ↑ Ведущий: Иван Цыбин[ru] — Игорь Саруханов ВИДЕО. Программа «Утро на 5». Рубрика «Закрома Родины». Игорь Саруханов — «Скрипка-лиса». Выпуск 18 апреля 2013 года. «Пятый канал» (Санкт-Петербург) // 5-tv.ru
  44. ↑  ВИДЕО. Клип на песню «Скрипка-лиса» — Игорь Саруханов. Режиссёр — Тигран Кеосаян (00:06:35). на YouTube // youtube.com (Игорь Саруханов; 25 августа 2011 года)
  45. ↑ Стенка на стенку (Первый канал, 27.10.2007). YouTube.
  46. ↑ «Один в один!»: Стоцкая растрогала Стоянова ягодичными имплантами Рианны. Телепрограмма. 11 лютого 2016. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  47. ↑ Программа «Своя игра», специальный новогодний выпуск — 31.12.2016: Сергей Малозёмов — Тигран Кеосаян — Джон Уоррен. [Архівовано 1 травня 2020 у Wayback Machine.] // svoya-igra.org
  48. ↑ Почему у современных телеведущих не горят глаза?. Аргументы и факты. 21 жовтня 2009. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  49. ↑ Отар Кушанашвили: В смутные времена Тигран Кеосаян нужен на ТВ. Аргументы и факты. 21 квітня 2013. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  50. ↑ Анатолий Лысенко. Не делайте «под Высоцкого». Собеседник. 2 лютого 2010. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  51. ↑ «А сейчас для куражу я вам …опу покажу». Федеральные телеканалы успешно преодолевают новые барьеры. Новая газета. 18 травня 2017. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  52. ↑ "Международная пилорама": как Кеосаян опустился ниже Киселева. Собеседник. 15 червня 2017. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  53. ↑ Владимир Кара-Мурза-ст.: Прорыв Дапкунайте и падение Кеосаяна. Собеседник. 29 травня 2018. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  54. ↑ Тигран Кеосаян исправился в оценке Путина. "Он просто взял и поставил нашего любимого президента в общий контекст". Московский комсомолец. 31 травня 2018. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  55. ↑ Разбор полёта. В гостях Тигран Кеосаян. Эхо Москвы. 16 квітня 2018. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кеосаян Тигран Едмондович
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кеосаян_Тигран_Едмондович&oldid=39649318