2А21

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2А21 (Д-68)
Типгладкоствольна танкова гармата
ПоходженняСРСР
Історія використання
На озброєнніз 1961
ОператориСРСР СРСР
Історія виробництва
РозробникДКБ-9
Розроблено1959
ВиробникЗавод №9
Виготовлена
кількість
не менше 1200
Характеристики
Вага2,15 т
Довжинаствола — 6,05 м

Калібр115 мм
Казенникгоризонтально-клиновий
Відбійгідропневматичний
Підвищення-6…+14
Траверс360
Темп вогнюдо 10
Дульна швидкістьБПС: 1615 м/с
БКС: 950 м/с
ОФС: 800 м/с
Дальність вогню
ЕфективнаБПС: 4000 м
БКС і ОФС: 3300 м
МаксимальнаОФС: 8960 м
Система живленняавтоматичне

Д-68 (Індекс ГРАУ — 2А21) — радянська гладкоствольна танкова гармата. Розроблена у Свердловському ДКБ-9.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Гармата Д—68 розроблена в ДКБ-9 на Свердловському артилерійському заводі № 9 для середнього танка Т-64. Прийнята на озброєння у 1961 році[1][2].

Опис конструкції

[ред. | ред. код]
Гармата Д-68 на середньому танку Об'єкт 432

Головною відмінністю гармати 2А21 від 2А20 було введення роздільно-гільзового заряджання. Основними складовими 2А21 були: ствол, який складався з труби довжиною 52,6 калібру, яка скріплюється кожухом у каморній частини, казенник і ежектор. У гарматі використовувався горизонтально—клиновий затвор і напівавтоматика скалочного типу. Ударно-спусковий механізм складався з механічного спуску з електрозапальним пристроєм. Механізми спуску розміщувалися на лівій стороні огорожі. Електрозапал здійснювався шляхом натискання на кнопку стабілізатора або на кнопку—дублер на рукоятці підйомного механізму. Ствольна група кріпилася в люльці обойменного типу, конструкція якої була зварені між собою литі половинки. Внизу в припливах люльки закріплювалися штоки гідравлічних противідкатних пристроїв і гідропневматичного накатника. Максимальна довжина відкату гармати при пострілі становила 320 мм[3].

Боєприпаси

[ред. | ред. код]
Таблиця ТТХ пострілів, які використовують для стрільби з гармати 2А21[1][4][5][6]
Індекс пострілу Індекс снаряда Початкова швидкість, м/с Вага пострілу, кг Вага снаряда, кг Вага заряду, кг
Бронебійні підкаліберні снаряди
3ВБМ1 3БМ5 1615 18,0 5,36 7,4
3ВБМ5 3БМ5 1615 18,0 5,36 6,6
Бронебійні кумулятивні снаряди
3ВБК4 3БК8М 950 22,53 12,94 4,8
3ВБК8 3БК8/3БК8М 950 22,5 12,94 4,42
Осколково-фугасні снаряди
3ВОФ18 3ОФ17 800 18,0
3ВОФ19 800
3ВОФ23 3ОФ17 800 27,4 18,0 4,3
3ВОФ24 3ОФ17 800 27,0 18,0 4,32
3ВОФ38 3ОФ28 27,03 18,1 4,32

Де встановлювалася

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Пушки советских танков 1945-70. Архів оригіналу за 5 травень 2014. Процитовано 28 березень 2016.
  2. О заводе — Особое конструкторское бюро №9 (рос.) . Артиллерийский завод №9. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
  3. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 47.
  4. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 49, 56.
  5. Каталог современного российского вооружения, стр 86, 102
  6. 3УБК10.00.00.000ТО. Выстрел 3УБК10 с управляемым снарядом 9М117. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 5

Література

[ред. | ред. код]
  • А. Широкорад. ПУШКИ СОВЕТСКИХ ТАНКОВ (1945-1970 гг.) // Техника и вооружение.[недоступне посилання]
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 47, 54, 55.
  • Техническое описание танка Т-64. — Москва : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1969. — 624 с.
  • Создание танка Т-64 (фрагменты истории) / Карпенко А. В. // Бастион : военно-технический сборник. — Санкт-Петербург. — № 5. — С. 19—24.