Артилерійський снаряд



Артилерíйський снаря́д[1] — основний елемент артилерійського пострілу, призначений:
- для ураження цілей;
- для виконання інших завдань: освітлення, задимлення, навчання і таке інше.[2]
Снаряд:
- складається з корпусу, спорядження і детонатора;
- характеризується потужністю вибуху, далекобійністю, безпекою при стрільбі, стійкістю при зберіганні та ін.
За конструкцією артилерійські снаряди поділяються на активні та активно-реактивні.
Розрізняють артилерійські снаряди:
- основного призначення:
- спеціального призначення:
- допоміжного призначення.
- Артилерійський постріл
- Ядро (артилерія)
- Порох
- Бойовий комплект
- Термобаричний боєприпас
- Міжконтинентальна балістична ракета
- Динамо-реактивний снаряд
Цей розділ не містить посилань на джерела. (липень 2025) |
Перші зразки артилерійських снарядів з'явилися в середньовіччі, після винайдення чорного пороху та розвитку вогнепальної зброї. У XIV столітті застосовувалися кам'яні ядра, які згодом були витіснені чавунними та сталевими.
У XIX столітті почали широко використовувати осколкові снаряди з запалами, що дозволяли досягати більшої ефективності проти піхоти. Перша світова війна стала періодом масового застосування різноманітних типів артилерійських снарядів — від фугасних до хімічних.
Під час Другої світової війни артилерійські снаряди значно вдосконалилися: зросла їхня дальність, точність та руйнівна сила. З'явилися бронебійні, кумулятивні, освітлювальні, димові та інші спеціалізовані боєприпаси.
У холодну війну розпочалося розроблення ядерних снарядів, а також систем керування вогнем, що підвищили ефективність артилерії.
- ↑ Снаряд // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Основи будови артилерійських гармат та боєприпасів : підручник / А. Й. Дерев’янчук. – Суми : Сумський державний університет, 2011. – 716 с. ISBN 978-966-657-390-5
| Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |