69230 Гермес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
69230 Гермес
Зображення
Названо на честь Гермес
Попередник (69229) 5188 T-3d
Наступник 69231 Alettajacobsd[1]
Першовідкривач або винахідник Карл Вільгельм Райнмут[1][2]
Дата відкриття (винаходу) 28 жовтня 1937[2]
Місце астрономічного відкриття Обсерваторія Гейдельберг-Кеніґштуль[2]
Група астероїдів Група Аполлона[2]
Підлегле тіло S/2003 (69230) 1d
Батьківське небесне тіло Сонце
Апоцентр 2,687318937877 ± 3,1567E−9 астрономічна одиниця[2]
Перицентр 0,622813305559 ± 1,7221E−8 астрономічна одиниця[2]
Аргумент перицентра 1,6 радіан і 92,899379817051 ± 9,6863E−6 °[2]
Ексцентриситет орбіти 0,624 і 0,62369279548 ± 1,0702E−8[2]
Нахил орбіти 6,0684 ± 0,0001 ° і 6,067713958655 ± 3,6893E−6 °[2]
Період обертання 777,71674595747 ± 1,3704E−6 доба[2]
Період власного обертання 50 018,4 секунда[2]
Велика піввісь орбіти 1,655066121718 ± 1,9442E−9 астрономічна одиниця[2]
Довгота висхідного вузла 0,6 радіан і 34,060507403198 ± 9,8446E−6 °[2]
Середня аномалія 5,7 радіан і 94,19775428614 ± 3,4971E−6 °[2]
Абсолютна зоряна величина 17,5 і 17,68[2]
Астрономічний символ
Епоха 13 вересня 2023 рокуd[2]
Time of periapsis 2 459 997,0023029 ± 7,228E−6 Юліанський день[2]
Тимчасове позначення 1937 UB[2]
CMNS: 69230 Гермес у Вікісховищі

69230 Гермес — субкілометровий астероїд із подвійною системою на ексцентричній орбіті, класифікований як потенційно небезпечний астероїд і навколоземний об'єкт групи Аполлонів, який 30 жовтня 1937 року пройшов повз Землю на відстані приблизно вдвічі більшій від відстані до Місяця. Астероїд був названий на честь Гермеса з грецької міфології. 69230 Гермес був останнім названим втраченим астероїдом, повторно відкритим у 2003 році. Астероїд типу S має період обертання 13,9 години. Його синхронний супутник був виявлений у 2003 році.

Відкриття[ред. | ред. код]

Гермес був відкритий німецьким астрономом Карлом Райнмутом на знімках, зроблених у Гейдельберзькій обсерваторії 28 жовтня 1937 року. Об'єкт спостерігали лише чотири дні, перш ніж він став занадто слабким, щоб його можна було побачити в тогочасні телескопи. Цього було недостатньо для розрахунку орбіти, і Гермес став загубленим астероїдом. Таким чином, він не отримав номера, але Райнмут все ж назвав його на честь грецького бога Гермеса. Це був третій ненумерований, але названий астероїд, який мав лише тимчасове позначення 1937 UB. Двома іншими давно втраченими були (1862) Аполлон, відкритий у 1932 році та пронумерований у 1973 році, та 2101 Адоніс, відкритий у 1936 році та пронумерований у 1977 році[3].

15 жовтня 2003 року Браян А. Скіфф з проєкту LONEOS провів спостереження за астероїдом і, коли орбіта була обчислена назад у часі), виявився повторним відкриттям Гермеса. Йому присвоєно порядковий номер 69230. Центр малих планет опублікував додаткові спостереження перед відкриттям, перші з яких були знайдені на зображеннях, випадково зроблених 2,2-метровим телескопом MPG/ESO La Silla 16 вересня 2000 року.

Орбіта і класифікація[ред. | ред. код]

Гермес — астероїд типу Аполлон, підгрупи навколоземних астероїдів, які перетинають орбіту Землі. Він обертається навколо Сонця на відстані 0,6—2,7 а. о. раз на 2 роки та 2 місяці (778 днів; велика напіввісь 1,66 а. о). Його орбіта має ексцентриситет 0,62 і нахил відносно екліптики 6°. Завдяки своїй ексцентричності Гермес також перетинає орбіти Марса і Венери. Через часті близькі зближення як із Землею, так і з Венерою надзвичайно складно спрогнозувати його орбіту більш ніж на століття вперед, хоча ризику зіткнення за цей проміжок часу немає[4].

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Спектральний тип[ред. | ред. код]

За словами Енді Рівкіна та Річарда Бінзеля, Гермес — це кам'янистий астероїд S-типу. Він був охарактеризований як Sq-підтип за допомогою інструменту SpeX на інфрачервоному телескопі НАСА. Перехід типів Sq до астероїдів типу Q.

Криві блиску[ред. | ред. код]

Три обертальні криві блиску Гермеса були отримані в результаті фотометричних спостережень у жовтні 2003 року. Аналіз кривої світла дав чітко визначений період обертання між 13,892 і 13,894 годинами з коливаннями яскравості від 0,06 до 0,08 зоряної величини, що вказує на те, що тіло має майже сферичну форму.

Бінарна система[ред. | ред. код]

Радарне зображення Аресібо від 19 жовтня 2003 року, на якому показано відносний рух компонентів.

Радарні спостереження під керівництвом Жана-Люка Марго в обсерваторії Аресібо та Голдстоуні в жовтні та листопаді 2003 року показали, що Гермес є подвійним астероїдом. Первинний і вторинний компоненти мають майже однакові радіуси 315 м і 280 м, відповідно, а їхня орбітальна відстань становить лише 1200 метрів, набагато менше, ніж радіус Гілла у 35 км. Супутник отримав назву «Пейто» на честь дружини Гермеса.

Два компоненти знаходяться в подвійному синхронному обертанні (подібно до транснептунової системи Плутона і Харона). Гермес — одна з чотирьох подібних систем, відомих серед навколоземних об'єктів. Інші три: 1994 CJ1, (190166) 2005 UP156 і 2017 YE5.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Minor Planet Center Database
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  3. ↑ D. Schmadel, Dictionary of Minor Planet Names
  4. ↑ https://science.nasa.gov/science-news/science-at-nasa/2003/31oct_hermes «The Curious Tale of Asteroid Hermes.» Retrieved 27/12/2017.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Arecibo 2003 press release
  • Hermes radar results at UCLA
  • Asteroids with Satellites, Robert Johnston, johnstonsarchive.net
  • Dictionary of Minor Planet Names, Google books
  • 69230 Гермес на NeoDyS-2, Near Earth Objects—Dynamic Site
  • 69230 Гермес на ESA–SSA
  • База даних малих космічних тіл JPL: 69230 Гермес (англ.) . Не вказано перший параметр — ідентифікатор малого тіла!
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=69230_Гермес&oldid=41448837