Теорема Слуцького

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:46, 10 грудня 2017, створена Igor Yalovecky (обговорення | внесок) (він вчився в Україні, але він не український.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теоре́ма Слу́цького — твердження в теорії ймовірностей про деякі алгебраїчні властивості збіжності за розподілом випадкових величин. Названа на честь економіста і математика Євгена Слуцького[1]. Іноді також називається теоремою Крамера.

Формулювання

Нехай заданий ймовірнісний простір , і випадкові величини. Тоді якщо

,

де — випадкова величина, і

,

де — деяка константа, то

  • .

Якщо також то:

Узагальнення

При тих же умовах на послідовності випадкових величин для неперервної функції виконується рівність:

.

Див. також

Примітки

  1. Slutsky E. Über stochastische Asymptoten und Grenzwerte // Metron. — 1925. — Т. 5, вип. 3. — С. 3–89.

Література

  • Athreya, Krishna B.; Lahiri, Soumendra N. (2006), Measure theory and probability theory, Springer, ISBN 0-387-32903-X