Рапопорт Яків Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:02, 5 вересня 2018, створена Viiictorrr (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рапопорт Яків Львович
Народився19 листопада 1898(1898-11-19) або 1898[1]
Сімферополь, Російська імперія
Помер17 березня 1996(1996-03-17) або 1996[1]
Москва, Росія
ПохованняГоловинське кладовище
Країна СРСР
Діяльністьлікар, anatomical pathologist, доктор медичних наук
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Знання мовросійська
ЗакладРосійський національний дослідницький медичний університет імені М. І. Пироговаd
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги»
заслужений діяч науки РРФСР

Я́ків Льво́вич Рапопо́рт (1898, Сімферополь — 1996, Москва) — радянський та російський патологоанатом єврейського походження, професор (1938). Заслужений діяч науки РРФСР (1970).

Життєпис

Медичну освіту здобув у Психоневрологічному інституті у Петрограді, Кримському медичному інституті та Другому Московському державному університеті (1915—1922). Працював у Другому Московському медичному інституті асистентом, доцентом та професором кафедри патологічної анатомії.

З 1942 року — у Червоній армії, головний патологоанатом Карельського фронту. У 1945 році брав участь у створенні Інституту нормальної і патологічної морфології АМН СРСР, в якому працював до 1951 року.

В 1951—1958 керував лабораторією патологічної морфології у НДІ контролю протиінфекційних препаратів (Інститут ім. Тарасевича), в 1958—1978 — лабораторією патоморфології Інституту серцево-судинної хірургії АМН СРСР.

В 1953 репресований за так званою «справою лікарів», декілька місяців був ув'язненим у Лефортовській тюрмі.

Наукові здобутки

Наукові дослідження Рапопорта присвячені патогенезу шкіряного туберкульозу (1933—1937), патології міокарду, зокрема після пересадки серця. Рапопорт — один з піонерів імуноморфології.[2] За словами дослідника, він отримав визнання піонера цього вчення не лише у СРСР, а й за кордоном.[3]

Описав алергічний міокардит та отримав експериментальну модель алергічного міокардиту при уведенні в організм різноманітних антигенів, зокрема чужорідного білка (1937—1940).

В 1968 році запропонував етіопатогенетичну класифікацію міокардитів. У 1976 році вказав на ефективність трансвазальної біопсії серця для діагностики міокардиту. Запропонував (спільно з Н. А. Білоконь) поділяти кардіоміопатії на ідіопатичні (тобто первісні, істинні) та симптоматичні (1977).

Сформулював поняття «реанімаційної патології» та виділив з нього (1966) «реанімаційну травматологію», тобто травматичні ускладнення реанімації.

Брав участь у створенні журналу «Архів патології», в 1935—1945 роках був членом його редакції та відповідальним секретарем.

Твори

Яків Рапопорт — автор популярної книги «Курс патології» (рос. «Курс патологии»), що її було вперше видано під час Другої світової війни та кілька разів перевидано після війни (Москва, 1950; третє видання — 1958). В Радянському Союзі книга також вийшла в Україні (1956), Грузії та Естонії, а також була видана у Болгарії та Китаї.[3]

У епоху перебудови Яків Рапопорт видав книгу «На зламі двох епох. Справа лікарів 1953 року» (рос. «На рубеже двух эпох. Дело врачей 1953 года», Москва, 1988), в якій він детально засвідчив події пов'язані із сталінською «справою лікарів», що тривалий час замовчувалися в СРСР.[3]

Примітки

  1. а б в Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.
  2. Рапопорт Я. Л. Морфологические основы иммуногенеза (иммуноморфология). [= The morphological foundations of immunogenesis (immunomorphology).] — Архив патологии, 1957, т. 19, № 2, с. 3-19.
  3. а б в Яков Львович Рапопорт. На рубеже двух эпох. Дело врачей 1953 года (рос.)

Посилання